Розділ «Частина п'ята»

— Де фотографії? — гаркнув Блоггс.

Чоловік тупо похитав головою. Блоггс підняв його на ноги, вдарив коліном у пах та ще й додав кулаком у живіт.

— Де ти сховав плівку?

Чоловік упав долу. Його знудило. Блоггс ногою вдарив його в обличчя — почувся хрускіт.

— Де відбудеться зустріч із субмариною? Як ти виходиш з ними на зв'язок?

Кінсайд відтяг Блоггса трохи назад:

— Ну все, досить вже. Це моя дільниця, і більше я не можу закривати на це очі.

Блоггс різко розвернувся до нього.

— Слухайте, ми не простого грабіжника тут допитуємо. Ця людина ставить під загрозу результат всієї війни, — він ткнув пальцем майже під ніс інспектору. — Ви що, забули? Я з МІ-5 і я можу робити на вашій клятій дільниці, що захочу. Навіть якщо він помре — за це я відповідатиму, — Блоггс знову повернувся до чоловіка, що так і лежав на підлозі. Він витріщався на обох поліцейських, і навіть під кривавими потьоками можна було побачити шокований вираз обличчя.

— Та про що взагалі мова? — прошепотів він. — Що тут коїться?

Блоггс знову підняв його на ноги.

— Ти Генріх Рудольф Ганс фон Мюллер-Гюдер. Народився в Ольні 26 травня 1900-го. Також відомий як Генрі Фабер. Підполковник німецької розвідки. За три місяці ти вже бовтатимешся на мотузці за шпіонаж. Звичайно, якщо ми не вирішимо, що від тебе живого більше користі. Тож для тебе за краще таки показати нам, що ти можеш принести якусь користь, полковнику Мюллер-Гюдере.

— Ні! — скрикнув чоловік. — Ні! Ні-ні! Я крадій, я не шпигун! Будь ласка, годі вже! — він закрився руками від чергового удару. — Будь ласка! Я можу довести!

Блоггс таки вдарив його ще раз, і Кінсайду знову довелося втрутитися.

— Зачекай-но. Так, Фредеріксе чи як там тебе насправді звати, доведи нам що ти крадій.

— Минулого тижня я обікрав три будинки на Джубілі-кріссент, — чоловік важко дихав. — В одному взяв десь близько п'ятиста фунтів, у другому — якісь коштовності — декілька каблучок з діамантами та намисто з перлів, — а з третього взагалі пішов порожній, бо там собака був... Ви ж можете це перевірити? Вам же повідомляють про крадіжки? Господи Боже...

— Були такі крадіжки, — підтвердив Кінсайд тихо.

— Він міг і з газет про них дізнатися.

— Про третій випадок не друкували в газетах.

— Навіть якщо він дійсно крадій — він усе одно може бути шпигуном. Шпигунам красти не забороняють.