Розділ «Частина п'ята»

— Спокійно, сьогодні неділя.

— Добре, — він заспокоївся й дозволив зняти з руки ножа.

Жінка обережно вмила його обличчя й перев'язала палець без нігтя. Ногу теж довелося перебинтувати. Коли всі медичні процедури було закінчено, Генрі вже спав. Люсі обережно торкнулася довгого шраму на його грудях та шраму-зірочки на стегні — мабуть, це не шрам, а родима пляма.

Перш ніж викинути зрізаний одяг, вона заходилася перевіряти кишені: трохи грошей, документи, шкіряний гаманець та якась бляшанка. Вона склала всі речі на камінну поличку — поруч з тим рибальським ножем. Доведеться пошукати для Генрі якийсь Девідів одяг.

Люсі піднялася нагору й зазирнула до Джо — малий уже спав, підминаючи під бік свого ведмедика. Вона ніжно поцілувала його щічку та підібгала ковдру. Наостанок жінка поставила машину в гараж і налила собі випити. Зі склянкою в руках вона сіла коло Генрі — схотілося, щоб він прокинувся, і вони знов кохалися.

Генрі прокинувся майже опівночі. Його обличчям промайнули вже знайомі Люсі емоції: страх, потім швидкий огляд кімнати і нарешті спокій.

— Чого ти боїшся? — раптом спитала вона.

— Боюся? Про що ти?

— Коли ти прокидаєшся, у тебе завжди налякане обличчя.

— Правда? Я не знаю, — смикнув він плечима. — Господи, як же все болить.

— Може, розкажеш нарешті, що сталося?

— Налий мені ковточок бренді — і розповім.

Вона дістала пляшку.

— Я піду пошукаю якийсь Девідів одяг.

— Не зараз. Але якщо ти соромишся, то я можу й одягнутися.

Люсі з посмішкою простягла склянку:

— Скоріш це мені подобається.

— А що з моїм одягом?

— Мені довелося його зрізати, тож він у смітнику.

— Сподіваюся, мої документи не зазнали тієї ж долі? — він начебто жартував, але проблискувало і ще якесь почуття.