Розділ «Епілог»

39

У 1970-му Німеччина обійшла Англію у чвертьфіналі Чемпіонату світу з футболу, і дідусь просто шаленів. Коли він сидів перед кольоровим телевізором, то гнівно бурмотів у бороду:

— Хитрощі! — трусив він пальцем в обличчя якихось там експертів, що обговорювали матч на екрані. — Лише хитрощами можна перемогти бошів!

Гнів його не вщухав аж до приїзду онуків. Перед скромним невеликим будиночком зупинився білий «ягуар» Джо, і маленький Девід уже мчав до дверей, щоб першим стрибнути дідові на коліна. Інші родичі крокувала більш поважно: Ребекка — молодша сестричка Девіда, Анна — дружина Джо й сам Джо в дорогій замшевій куртці. З кухні їм назустріч вийшла бабуся.

— Тату, ти дивився гру? — спитав Джо з порогу.

— Дивився. Жах та й годі. Наші — просто купка недолугих телепнів, — із виходом на пенсію в нього з'явилося повно вільного від пошуків злочинців часу, й він почав цікавитися спортом.

Джо погладив вуса:

— Німці добре грали. У них сильна команда. Не можемо ж ми завжди перемагати, еге ж?

— Не треба тут нахвалювати клятих німців! — буркнув дідусь.

Джо лише усміхнувся.

— Я ж веду з ними справи. Не можу ж я зовсім нічого про них не говорити!

— Джо, ну годі, не починай, — з кухні почувся бабусин голос.

— Знаю-знаю, треба пробачити, забути й накупити тих клятих «ауді»! — ніяк не вгамовувався дідусь.

— А що, хіба погані машини?

— Лише хитрощами можна перемогти бошів, — повторив дідусь, звертаючись цього разу до онука, що влаштувався в нього на колінах. До речі, він був йому не зовсім онуком, бо Джо — не його рідний син. — І війну ми так виграли! Хитрощами!

— А як же ви їх перехитрили? — Девід із дитячою наївністю був переконаний, що його дідусь безпосередньо впливав чи не на всі події в історії.

— Ми, — почав дідусь таємничим голосом, — переконали їх, що наступитимемо на Кале, а...

— Але ж Кале у Франції, а не в Німеччині!

— Так, але німці захопили всю Францію, а ті жабоїди зовсім нічого не тямлять у захисті.