То був чорнявий коротун, убраний сяк-так, навіть не підстрижений. Рукави чорної куртки задерлися аж до голих передпліч. І, напевно, йому, так само, як і їй, було складно розповідати. Та він уже закінчив.
— Вони привітні? Ну там, усередині... — запитала Маріз.
Чорнявий тип знизав плечима.
— На кого потрапите.
— А вони уважно слухають? — уточнила Маріз.
— Залежно від того, що ви розповідаєте.
— Мій племінник гадає, що вони кепкуватимуть з мене.
Чоловік, схиливши голову набік, уважно поглянув на неї.
— А про що йде мова?
— Про мій будинок. Минулої ночі. Я нервуюся через дітей. Якщо той божевільний приходив минулого вечора, то хто сказав, що він не прийде знову? Як гадаєте?
У Маріз трішки почервонів лоб, і вона кусала губи.
— Тут, — м'яко сказав чоловік, указуючи на брудну будівлю, — кримінальний розшук. Це для розслідування вбивств, розумієте? Тобто коли когось убивають.
— Ox! — стривожено вигукнула Маріз.
— Сходіть до комісаріату на авеню. Опівдні там спокійніше, і вони знайдуть час вислухати вас.
— О ні, — відказала Маріз, хитаючи головою. — О другій я вже маю бути на роботі, шеф не терпить спізнень. А вони не можуть просто передати їм, ну, тим колегам з авеню? Тобто вони хіба не одна команда, всі ці поліціянти?
— Не зовсім, — відповів чоловік. — А що сталося? Пограбування?
— О ні.
— Насильство?
— О ні.
— То розкажіть, так буде простіше. Зможемо вас зорієнтувати.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мерщій тікай і довго не вертайся» автора Фред Варгас на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „4“ на сторінці 3. Приємного читання.