TextBook Данґлар замовив у Бертена склянку вина.
— А ви? — запитав він.
— Я не знаю. Можливо, трішки пройдуся.
Данґлар випив половину келиха і поглянув на Пухнастика, що притулився йому до ноги.
— Росте, так? — запитав Адамберґ.
— Так.
Данґлар допив вино і беззвучно поставив келих на барну стійку.
— Лісабон, — сказав він, поклавши на стійку зігнутий папірець. — Готель «Сао-Жоржі». Номер 302.
— Марі-Бель?
— Камілла.
Адамберґ відчув, як тіло напружилося, як від раптового удару. Він склав руки в замок і сперся об стійку.
— Як ви дізналися, Данґларе?
— Я наказав стежити за нею, — сказав Данґлар, нахиляючись, щоб підняти кошеня. Ну або ж щоб приховати обличчя. — Від самого початку. Як мерзотник. Вона ніколи не має про це дізнатися.
— За нею стежив поліціянт?
— Вільньов, колись працював у П'ятому окрузі. Адамберґ не ворушився, зосередившись на складеному папірці.
— Будуть і інші непорозуміння, — сказав він.
— Я знаю.
— І може трапитися...
— Знаю. Може трапитися.
Адамберґ нерухомо розглядав білий папірець, затим простягнув руку і накрив його долонею.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мерщій тікай і довго не вертайся» автора Фред Варгас на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „38“ на сторінці 4. Приємного читання.