TextBook — Він не міг убивати насправді, я знав про це. Він не хотів убивати насправді.
— Ви бачили його?
— Він зайшов у свою крамницю годину тому. Але металеві жалюзі не піднімав.
— Він слухав випуск оголошень?
— Запізно. Вечірній сеанс у робочі дні о вісімнадцятій десять.
— Вибачте. Я плутаюся в графіках і днях.
— Не страшно.
— Іноді страшно. Я віддав Дамаса в руки лікарю.
— Ви правильно вчинили. Він з хмар упав на землю. А це завжди неприємно. Там, нагорі, нічого не руйнується і нічого не лагодиться. Тому він там і перебував.
— Лізбет?
— Вона одразу ж пішла до нього.
— Он як.
— Єва засмутиться.
— Звісно, — сказав Адамберґ. Трішки помовчав.
— Бачите, Дюкведіку, — знову почав він, розташовуючись навпроти старого. — Дамас відсидів п'ять років за злочин, якого не існувало. Сьогодні його звільнено за злочини, які він гадав, що скоїв. Марі-Бель утікає через різанину, якою керувала. Антуана засудять за вбивства, яких він не задумував.
— Провина і ілюзія провини, — тихо сказав Декамбре. — Вас це цікавить?
— Так, — сказав Адамберґ, глянувши йому прямо у вічі. — Якщо вже ми говоримо про це.
Декілька секунд Декамбре витримував його погляд, а тоді кивнув.
— Я не торкався до тієї дівчинки, Адамберґу. Троє школярів накинулися на неї в туалеті. Я добряче віддухопелив їх, підняв малу і виніс звідти. Свідчення зламали мене.
Адамберґ поглядом продемонстрував згоду.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мерщій тікай і довго не вертайся» автора Фред Варгас на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „38“ на сторінці 2. Приємного читання.