— Що ж ти все-таки хотіла мені сказати? Не для цього ж ти кликала мене сюди?
— Не для цього. Слухай, я не можу зайняти цієї посади. Ні цієї, ні іншої. Знайомі мого покійного чоловіка теж незабаром приїдуть сюди, на оті роковини, але й ім’я не можу показатися на очі. Чекаю виклику до суду за свідка і туди не маю змоги з’явитися. Все йде шкереберть...— вона підвищила, як істеричка, голос, занурила скарлючені пальці в скуйовджене волосся.
— Ти щось перебільшуєш, Льодо.
— Я не можу! Я хвора, хвора!
— Бо отруюєш себе тими порошками. І, пробач, ще й... забагато-таки п’єш.
— Чи ти вдаєш, чи осліпла?! — перебиває її Льода різко.— Невже по мені нічого не помітно?
— Не маю звички втручатися в чужі справи.
— Ти мусиш!
— Ти справді хвора. Чому це я мушу?
— Бо якби не ти, все було б інакше.
Але коли Агнешка повернулася, немовбито збираючися вийти з кімнати, Льода припала до неї й утримала за руку з покірно-полохливим каяттям в очах.
— Не тікай. Пробач мені. Я сама винна, не ти.
Агнешка пересилила в собі байдужість і втому.
— Сідай тоді. Чого ж ти хочеш від мене? Поговори якось по-людському... з ним.
Льода безсило впала на стілець. Напівпритомними, дрібними порухами рук вона, тупо вдивляючись у підлогу, тре і тре собі скроні.
— Це вже нічого надасть, я знаю. Помилилась я, прорахувалась. Уже нічим не прив’яжу його. А якби це навіть вдалося, то нічого доброго з того не вийшло б... Тільки ще більше люті, ненависті, відрази... А ще Тотек...
Вона похилила голову і, розмазуючи по щоках смужечки туші та сльози, заходиться плачем. Агнешка поклала руку на її плече.
— Не плач, Льодо. Не таке воно все й страшне, як ти собі уявляєш.
— Страшне! — Льода підвела голову, зиркнула нестямно й дико.— Я не можу, не можу! — І зненацька в її очах замигтіло щось інше, тверезе й холодне.— Цей твій лікар. Слухай. Він міг би. Грошей у мене багато нема, але якщо ти за мене, Агнешко, попросиш.
— Що ти — збожеволіла?! — зняла руку з плеча, але Льода схопила її обома руками.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вчителька, дочка Колумба» автора Мах Вільгельм на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „19. Виїзний медогляд“ на сторінці 16. Приємного читання.