TextBook «Я, Роман Кондера, звертаюся до вас із проханням розглянути...»
Агнешка склала папірець по давніх згинах, відсунула його.
— Я знаю. Не хочу читати.
— Покажу іще дещо.
— Приватно?
— Так. Ви знаєте цей почерк?
Він перегнув папір так, що виднілися лише кілька рядків великих, з нахилом вліво літер, подібних до друкованих.
— Анонімка?
— Інакше не питав би.
Агнешка відповіла не зразу. Підшукувала слова.
— Цього тим більше не бажаю читати. Але... Якщо й пише та... особа щось, то тільки тому, щоб помститися.
— Кому?
— Ви самі добре знаєте...
— Так. Це й не так важливо. Зрештою, ви трохи помиляєтеся. Це більше стосується Зависляка, аніж Балча. Давня історія, фронтова. Що може знати про таке жінка, правда ж? Особисті рахунки. Анонімка.
І він подер лист на дрібні шматки, зіжмакав їх у кульку й опустив до кишені. Нахилився ближче до Агнешки, уважно подивився їй в очі.
— Бридким видається вам, товаришко Жванець, все це, я розумію. Надокучило вам тут. Далеко, самітно, часті прикрощі, кривда. Це дає знати про себе під час кожного недільного прибирання в квартирі. Ну, а якщо вже й валіза потрапить під руку, то хотілося б вийти з нею і піти. Знаю це, знаю.
Незважаючи на стриманість й опанованість, запекли в очах учительки зрадливі сльози. Агнешка квапливо опустила вії.
— Знаю,— провадив Зюлковський,— і розумію. А тут Ще й він. Важка людина, дуже важка. Але не журіться, друже. Помаленьку ми намовимо його перейти на іншу роботу, в інше місце. Йому тут тіснувато.
— І він звідси виїде?
— О, я так і знав, що ви зрадієте. І прекрасно. Зіллячко — старий спец і, визнайте, непогано оцінює ситуацію, чи не так?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Вчителька, дочка Колумба» автора Мах Вільгельм на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „19. Виїзний медогляд“ на сторінці 14. Приємного читання.