Розділ «Частина третя Роздача»

Очі знову забігали.

— Людям завше треба когось винуватити. Когось іншого. Гадаю, це частково те, заради чого ви тут,— він самоіронічно засміявся.— Так легко вказати пальцем, та я думаю, що ці припущення дуже важко довести. Окрім голови партії, є ще тільки... скільки там... п’ять людей у цій будівлі, які отримують повні результати опитування громадськості. Я — один з цих п’ятьох, і можу сказати, що ми сприймаємо їхню конфіденційність до дідька серйозно,— він запалив ще одну сигарету. Час подумати.— Але ж їх також надсилають до кожного міністра Кабінету, до всіх двадцяти чотирьох з них, або ж до палати громад, де вони спершу можуть пройти через руки секретарки-пліткарки, чи до департаментів, а це почасти гадюче кубло — державні службовці, які не мають любові до уряду. Якщо шукаєте витоків, вочевидь, варто починати з них.

— Окей, але ж папери злили у готелі штабу в Борнмуті. Секретарки чи недружні державні службовці не їздять на партійну конференцію і не тиняються готелем штабу.

— А хто там знає, Меті? Найвірогідніше, що це вийшло з такого джерела. Заради божої милості, чи можете ви уявити, щоб лорд Вільямс рачкував попід дверима готельного номеру?

Він голосно засміявся, щоб показати, наскільки це смішно, а Меті приєдналася до нього. Та О’Ніл щойно визнав, що знає, як саме злили опитування громадськості. Він міг знати це лише з однієї причини. Його надупевненість затягувалася довкола його шиї, ніби зашморг.

— У такому разі дозвольте звернутися до іншого витоку, того, що стосується лікарняного плану. Мені сказали, ніби ви задумали велику рекламну кампанію, яку скасували в останню мить через зміну планів.

— Справді? Хто, на бога, сказав вам це? — запитав О’Ніл, його розум розігнався до надшвидкості й спинився на старому другові Кендрику. Тупий байстрюк, завжди мав слабинку до гарненької жінки.— Не зважайте, не буду тиснути на вас, знаю, що не видасте своїх джерел. Але для мене це звучить як перебільшення. Відділ зав’язків з громадськістю завжди готовий підтримати політику уряду, саме цим ми і займаємося. Якби план пройшов, ми б точно захотіли просунути його, атож, та у нас не було намірів ні на яку конкретну кампанію.

— А мені сказали, що ви були змушені скасувати велику рекламну кампанію, яку ретельно спланували і вже готувалися запустити.

Попіл з його сигарети полишив свою боротьбу з силами гравітації і покотився по краватці; О’Ніл проігнорував це, його брови зосереджено зійшлися.

— Якщо вам сказали саме це, Меті, то вас ввели в оману. Як на мене, хтось має сокиру за пазухою. Ви певні, що він уповноважений знати всі деталі? Може, йому це просто вигідно?

Вищирившись, О’Ніл спробував розтрощити Кендрика як надійне джерело. Посмішка стала напружена, коли він збагнув, що називав джерело «він», та не було шансів, щоб це дівча схопилося за таку незначну деталь. І все-таки вона ставила забагато питань; О’Нілу почало ставати незручно. Живіт почало зводити від потреби вагомішої підтримки, аніж сигарета, байдуже, що там казав Уркгарт.

— Меті, у мене зайнятий день, ці всі результати голосування сьогодні ввечері й таке інше. Чи не могли б ми закінчити на цьому?

— Дякую за ваш час, Роджере. Для мене це було надзвичайно корисно.

— Але ж я вам нічого не сказав.

— Та робите ви це переконливо.

— Завжди до ваших послуг,— сказав він, проводжаючи її до дверей.

Поки вони йшли, проминули комп’ютерний термінал, розташований у кутку його переповненого кабінету. Вона нахилилася, щоб роздивитися його, і її блуза відгорнулася на кілька дюймів. Меті нахилилася ближче, задоволена приводом.

— А ваша партія добряче попереду інших у технологічній грі. Припускаю, що всі термінали у цій будівлі під’єднані до центрального комп’ютера?

О’Ніл напружився, тривожні дзвіночки задзвеніли глибоко всередині так гучно, що відволікли його від обрисів її грудей.

— Напевне... так,— сказав він.