Розділ «Частина третя Роздача»

Він поклав руку їй на талію і м’яко підштовхнув до дверей.

— Боюся, я зовсім не розуміюся на комп’ютерах. Може, якось дасте мені кілька уроків, Роджере?

— Щоб просити мене, треба дійти до відчаю,— пожартував він.

— Ви справляєте враження людини, здатної впоратися з більшістю речей.

— Нам усім проводять підготовчий курс, та я заледве спроможний увімкнути цю таратайку,— сказав він.— Сам нею майже не користуюся. Лише для внутрішнього листування і подібних речей.

Його очі нестримно кліпали, він більше не контролював себе.

— Даруйте, мушу бігти,— промимрив він і вишмигнув зі свого ж кабінету.

О п’ятій вечора двері під номером 14, які вели до зали зборів палати громад, церемоніально зачинили, голосування закінчилося. Це був порожній жест, адже останній з 335 голосів було вкинуто ще за десять хвилин до того. За зачиненими дверима, попід велетенськими олійними картинами і тисненими шпалерами темних відтінків, зібралися сер Гамфрі та його маленька команда лічильної комісії, вдоволені, що день пройшов гладко, незважаючи на жахливий початок, і все через Ерла. Присутні підкріплювалися перед підрахунком, пускаючи пляшку віскі по колу. У різних залах Вестмінстерського палацу вісім кандидатів, у різних станах збудження і тверезості, очікували на виклик, який може змінити їхнє життя.

Біг-Бен вибив чверть на сьому, коли всіх викликали; о пів на сьому двері зали зборів відімкнули, і влетів рій парламентарів, щоб спостерігати історичний момент. Їх було забагато, щоб усіх можна було розмістити на довгих, схожих на шкільні, лавах і навіть на стоячих місцях, тож двері лишили відчиненими, і юрба вилилася назовні, в коридор. Поки члени комісії робили останні підрахунки, на вірогідний результат ставилися значні суми; в коридорі, поміж тих, кого винесло сюди, кореспонденти намагалися всотати кожен шепіт.

Сер Гамфрі насолоджувався моментом. Він був на присмерку своєї кар’єри, від його політичного розквіту минуло вже багато часу, і навіть маленьке непорозуміння навколо його відпустки у Вест-Індії принесло йому більше упізнаваності у вестмінстерських колах, аніж він мав уже багато років. «Це слабкий вітер, який не піднімає спідниць»,— долинуло його саркастичне зауваження з курильні. Він сів на помості зали зборів, з флангів оточений своїми лейтенантами, пригладив вуса і закликав збори до ладу.

— Оскільки в бюлетенях була така безпрецедентно велика кількість прізвищ, пропоную зачитати результати по порядку,— почав він.

Для Девіда Адамса, франтуватого колишнього лідера палати, якого заслали у вигнання на задні рядки першою ж перестановкою Колінґриджа після того, як Адамс надто публічно оголосив, що провів з королевою більше часу, ніж прем’єр-міністр, це була небажана новина. Він сподівався на поважне шоу, щоб обґрунтувати свою заяву про повернення до Кабінету. Коли Ньюлендз оголосив, що він набрав усього-на-всього дванадцять голосів, його шовковий носовичок опав у розпачі. Адамсу обіцяли набагато більше, адже стільком своїм колегам він заливав у горлянки пристойний кларет! «Суки!» — пролунало його буркотіння.

Сер Гамфрі продовжив оголошення. Жодне з наступних чотирьох прізвищ, включаючи Маккензі, не змогло зібрати більше двадцяти голосів. Пол Ґодард, незалежний католик, який виступав лише за одну річ — заборону легальних абортів,— отримав усього три голоси. Він демонстративно похитав головою; його винагорода буде неземного характеру.

Серу Гамфрі лишилося оголосити всього три прізвища — Семюел, Уркгарт та Вултон — і розподілити решту голосів — 281. Рівень напруги у переповненій залі злетів. Для перемоги під час першого голосування потрібно мінімум 169 голосів. У одному кутку похапцем уклали кілька додаткових парі, адже двоє поважних членів побилися об заклад, чи буде, зрештою, результат після першого голосування.

— Майкл Семюел,— проспівав голова, оглядаючи залу, ніби Гамлет на могилі.— Дев’яносто дев’ять голосів.

У залі запала мертва тиша, аж поки буксир, що прямував Темзою вгору по течії, тричі не прогудів. Прокотився сміх, згладжуючи напругу, а Семюел пробубнів: шкода, що власники буксирів не голосують. Він був явно розчарований, що опинився так далеко від перемоги.

— Френсис Уркгарт — дев’яносто один голос.

Уркгарту дали місце на одній з довгих лав попереду; він мовчки вдячно кивнув.

— Патрик Вултон — дев’яносто один голос.

І все. Кімната вибухнула. Ніхто більше не звертав уваги на Ньюледза. Він спробував перекричати гомін.