Розділ «Частина третя Роздача»

— Давайте так. Я — усміхнений цинік.

— Ну, якщо ви тільки усміхаєтесь, Меті...— він налив їй ще один келих.— Давайте тоді так. Я не був цілком певним. Ризикнув.

— А що вам було відомо?

— В неофіційному порядку?

— Так, якщо бажаєте.

— Насправді я ще ніколи нікому не розповідав усієї історії...— він зиркнув на Меті, яка потирала собі щиколотки, так ніби хотіла полегшити біль у гомілках.— Але ж мені й подобається ваша техніка ведення допиту! Гадаю, нема нічого страшного у тому, що я трохи розповім вам про те, що було до того.

Він на секунду замислився, щоб вирішити, як далеко заходити.

— Я дізнався, що уряд — скоріше штаб партії — планував масштабну рекламну кампанію на просування нового плану по лікарнях. Вони багато над ним працювали, витратили купу грошей на підготовку — ви б зробили так само, чи не так, з таким-то планом? Та в останню мить вони скасували все до біса. Просто перекреслили. Я довгенько над цим думав, і що більше я думав, то більше впевнювався: єдине пояснення, яке мало хоч якийсь сенс, це що вони скасували не лише рекламну кампанію, але й сам курс. Тож я вирішив кинути виклик прем’єр-міністру — і він клюнув! Я сам не міг здивуватися більше.

— Щось не пригадую, щоб тоді було якесь обговорення рекламної кампанії.

— Вони хотіли досягти ефекту несподіванки. Гадаю, все планування було надзвичайно конфіденційним.

— Очевидно, ви маєте таємні джерела.

— І саме такими вони й залишаться, навіть для вас. Таємними! Це така річ, якої я б не сказав навіть своїй колишній.

— Ви?..

— Розлучений. І зовсім вільний.

Меті запідозрила, що він пропонує угоду, та наскільки він був привабливий, настільки вона не хотіла платити таку ціну, її життя і так було вже достатньо складне.

— Я знаю, наскільки цінними є джерела,— сказала вона, повертаючи розмову назад у колію,— та чи не могли б ви мені трішки тут допомогти? Витік міг статися лише з одного чи двох джерел, партії чи уряду, так?..

— Проникливістю можна пишатися так само, як і щиколотками.

— Від самих виборів між штабом партії і Даунінг-стріт була неприязнь. Ви сказали, це була рекламна ініціатива партії, тож було б логічно припустити, що інформація вийшла зі штабу партії.

— А ви молодець, Меті. Але ви це дізналися не від мене, окей? І я більше нічого не казатиму про своє джерело.

Його тон втратив свою веселість; Кендрик переключився у діловий режим і став обережним.