Розділ «Частина друга Зняття»

— Я не знаю.

— О, а я, здається, знаю,— прошепотіла вона.— Це точно він. Не може бути ніхто інший. Бенджамін Сраний Лендлес.

— Ми вже працюємо не в газеті: це вже не більш ніж зграя лінчувальників на втіху нашому власнику.

На хвильку вони обоє повернулися до свого пива і спробували втопити в ньому свої напасті.

— О, то це не тільки Лендлес, так? — сказала Меті так, ніби пиво освіжило їй розум.

— Так? — Краєвскі скористався нагодою взятися до пива, щоб ще раз окинути Меті поглядом. Він ставав дедалі неуважнішим, у той час як вона ставала зосередженішою.

— Послухай, Ґрев не міг сфабрикувати ту статтю без моєї чернетки, а я не могла б написати її без злитих результатів опитування. Можеш вірити у збіг, якщо хочеш, але є хтось іще, хтось усередині партії, хто зливає результати і смикає за нитки.

— Що, і зливає всі інші матеріали від самих виборів?

— Авжеж! — вона з тріумфом прикінчила залишки свого пива. Адреналін вливався їй у вени. З цього вийде найкраща з усіх статей. Це саме те, заради чого вона приїхала на південь.

— Джонні, твоя правда!

— Правда? — сказав він, здивований. Він втратив нитку розмови ще кілька кухлів тому.

— Безумовно, ще не час кидати рушник[36] і звільнятися. Я докопаюся до самого дна, навіть якщо доведеться когось убити. Ти мені допоможеш?

— Якщо ти справді цього хочеш — звісно.

— Не говори так, бляха, похмуро.

— Ну просто...— (А, до дідька вагання!) — Пам’ятаєш, ти сказала, що вирвеш мені яйця, якщо я не розповім тобі усе?

— Так ти ж розповів.

— Може, все одно вирвеш?

— Ти маєш на увазі...— (Так, він мав на увазі саме це, вона бачила це у його очах).— Джонні, я не заводжу службових романів.

— Роман? Хто каже про роман? Для цього ми випили забагато пива. Зараз мені б вистачило хорошого старомодного перепиху.

Вона засміялася.