Розділ «Частина четверта Липень 1958 року»

— Чуваче, якщо Воно знає все, то ми пропали, — відповів Стен. — Але можу закластися, Воно знає, що ми підозрюємо про його існування, і тепер Воно полюватиме на нас. Ти все ще розмірковуєш над тим, що ми обговорювали вчора?

— Так.

— Хотів би я піти з вами.

— Я п-піду з Б-беном та Р-р-річі. Бен дуже р-р-розумний, і Р-р-річі також, коли не в-вийобується.

Трійця зупинилася перед бібліотекою, і Річі поцікавився, що ж задумав Білл. Денбро розповів їм, повільно вимовляючи слова, щоби не сильно затинатися. Пару тижнів тому до нього прийшла одна неясна думка, і тільки після Майкової історії про птаха він зміг її сформулювати.

Що ви робите, коли хочете позбутися птаха?

Ну, стрельніть у нього з рушниці, і як не промажете, то напевне вб’єте.

Що ви робите, коли хочете позбутися чудовиська? Ну, у фільмах пропонується стріляти в нього срібними кулями, тож як не промажете, то напевне вб’єте.

Бен і Річі достатньо уважно вислухали його думку, а потім Річі запитав:

— А де ти дістанеш срібну кулю, Великий Білле? Замовиш по пошті?

— Дуже с-с-смішно. Самі з-з-зробимо.

— Як?

— Гадаю, для цього ми й прийшли до бібліотеки, — відповів Бен. Річі кивнув і поправив окуляри. Очі за скельцями уважно, замислено дивилися на друзів..-, але Білл був упевнений, що побачив у них недовіру. Він і сам мав сумніви. Принаймні, він не прочитав у погляді Річі насмішки, а це вже було добре.

— Ти думаєш узяти батьківський «вальтер»? — спитав Річі. — Того пістолета, що ми брали з собою на Нейболт-стрит?

— Так, — відповів Білл.

— Навіть якщо ми навчимося відливати кулі, де ми візьмемо срібло? — не вгавав Річі.

— Я про це подбаю, — тихо відповів Бен.

— Ну… тоді гаразд, — погодився Річі. — Нехай Скирт про це подбає. А потім що? Знову на Нейболт-стрит?

Білл кивнув:

— 3-з-знову на Н-н-нейболт-стрит. З-знесемо його й-йобану б-башку.