Розділ «Частина четверта Липень 1958 року»

Липень 1958 року

Ти, летаргійна, чекаєш на мене, чекаєш

вогню, а я йду слідом за тобою, твоєю

вражений красою

Твоєю вражений красою

Я вражений

Вільям Карлос Вільямс. Патерсон

Мабуть, ти народилася в сорочці:

По дупці лікар шльопнув немовля,

Сказав тоді: «Ти будеш особлива,

Мала, солодка кралечко моя».

Сідні Сім’єн. Моя краля[623]

Розділ 13

Апокаліптичне кам’яне побоїще

1

Білл прийшов першим. Зараз він сидить в одному з вольтерівських крісел, що стоять біля входу в читальний зал, і спостерігає, як Майк відпускає останніх на той вечір читачів: стара пані з оберемком готичних романів у м’яких палітурках, чоловік зі здоровенним томом історії Громадянської війни та сухоребрий пацан, який хоче взяти книгу в пластиковій обкладинці, у верхньому куточку якої стоїть наліпка: «Видається тільки на сім днів». Без жодного подиву чи радості Білл помічає, що це його власний останній роман. Він відчуває, що дивуватися немає сил, а подібні приємні несподіванки — то лиш уявна реальність, яка зрештою виявиться сном.

Гарненька дівчинка, одягнена в шотландський кілт, заколотий великою золотою англійською булавкою («Господи, я таких сто років не бачив, — думає Білл. — Вони що, знов у моді?»), згодовує четвертаки ксероксу. Вона робить копії й одним оком поглядає на годинник із маятником, що висить над столом. Звуки по-бібліотечному м'які та заспокійливі: приглушене рипіння підошов та підборів на червоно-чорному лінолеумі, розмірене цокання годинника, що сухо відраховує секунди, котяче вуркотіння копіювального апарата.

Хлопець забирає роман Вільяма Денбро, підходить до дівчини, яка стоїть біля ксероксу й саме закінчила робити копії, і починає охайно складати для неї аркуші.

— Можеш лишити копії прямо на столі, Мері, — каже Майк. — Я потім приберу.