Розділ «Частина третя Дорослі»

— Гадаю, через ту кров зі стоку, — відразу ж відповіла Беверлі. — Ту кров, що вихлюпувалася зі стоку у ванній кімнаті в тій старій квартирі, де я жила, коли мені було одинадцять.

Але чи дійсно це було так? Насправді сама Бев так не думала. Тому що коли їй крізь пальці маленькою теплою цівкою бризнула кров, їй у пам’яті миттю спалахнув той кривавий слід ступні, який вона залишала по собі після того, як наступила на розбиту пляшечку парфумів. Том. І…

(«Бевві, я інколи непокоюся, і то сильно»)

її батько.

— Ти теж отримав комаху, — звернувся Білл до Едді. — Чому?

— Не просто комаху, — сказав Едді, — а цвіркуна. У нас у підвалі живуть цвіркуни. Двісті тисяч доларів коштує будинок, а ми не можемо здихатися цвіркунів. Вони нас з розуму зводять по ночах. За пару ночей перед тим, як зателефонував Майк, мені наснився дійсно жахливий кошмар. Мені наснилося, що я прокинувся, а в ліжку в мене повно цвіркунів. Я спробував розстрілювати їх зі свого інгалятора, але коли я натискав гашетку, той видавав лише якесь рипіння, і перш ніж мені прокинутися, я усвідомив, що інгалятор також заповнений цвіркунами.

— Господиня нічого з цього не побачила, — промовив Бен. Він дивився на Беверлі. — Як твої батьки не бачили тієї крові, що виплескувалася зі зливного отвору, хоча вона була повсюди.

— Так, — кивнула вона.

Вони стояли, задивившись одне на одного, під делікатним весняним дощиком.

Майк поглянув собі на годинник.

— Приблизно хвилин через двадцять буде автобус, — сказав він. — Або я можу забрати чотирьох із вас до себе в машину, якщо ми втиснемося. Або можу викликати кілька таксі. Як забажаєте, так і зробимо.

— Гадаю, я піду звідси пішки, — промовив Білл. — Не знаю, куди саме піду, але подихати по дорозі свіжим повітрям наразі здається мені чудовою ідеєю.

— Я викличу таксі, — сказав Бен.

— Я поїду з тобою, якщо підкинеш мене до середмістя, — сказав Річі.

— Окей. А куди ти збираєшся піти?

Річі знизав плечима:

— Поки ще не впевнений насправді.

Решта вирішила чекати автобуса.

— Сьома вечора, — нагадав Майк. — І будьте обережними, усі ви.

Вони погодилися бути обережними, хоча Білл не розумів, як можна правдиво давати таку обіцянку, коли маєш справу з таким грандіозним комплексом невідомих факторів.