Розділ «V»

Але Блюменталь нічого не оглядав, нічого й не покритикував. Він і собі мовчав і стояв, як стовп. Нічого іншого мені не лишалося, як тільки розпочати наступ навмання.

Я почав повільно і систематично описувати кадилака, як мати свою дитину, і при цьому намагався вивідати, чи цей чоловік розуміється хоч трохи на таких речах. Якщо це фахівець, то треба було розводитись більш про мотор і шасі, якщо він нічого не розуміє — про комфорт і різні витребеньки.

Але він і тут нічим не зрадив своїх намірів чи думок.

Він не переривав мене, аж поки мені й самому не набридло говорити.

— Для чого саме ви купуєте машину? Щоб їздити в місті чи для подорожі? — спитав я нарешті, щоб, може,

хоч тут за щось зачепитися.

— Для всього, чого хочете, — відповів Блюменталь.

— Ага! А їздитимете самі чи з водієм?

— Як коли.

Як коли. Відповіді він давав, як папуга. Він чи не належав до ордена братів-мовчальників. Щоб пожвавити його, я намагався добитися того, щоб він щось випробував. Тоді, звичайно, покупці стають приступніші. Я боявся, щоб він у мене часом не заснув.

— Кришка кузова розсувається й закривається аж надто легко як для такого великого кабріолета, — сказав я. — Ось спробуйте самі його закрити. Ви це зробите однією рукою.

Але Блюменталь сказав, що не треба, він, мовляв, і так це бачить. Я, грюкнувши, захлопнув дверцята і похитав за ручки.

— Ніщо не зношене. Непохитні, як руль. Спробуйте самі…

Але Блюменталь не пробував. Він вважав, що так і треба. Ну й твердий до біса горіх!

Я показав йому, як відчиняються вікна.

— Викручуються легесенько, просто забава! І на будь-якій висоті тримаються міцно. Він не ворухнувся.

— До того ж і скло незвичайне — не б'ється, — вів я далі, хоч мене вже почав охоплювати розпач. — Це ж безцінна вигода! Ось у нас у майстерні стоїть форд… — І я розповів історію з дружиною булочника, до того ще й прикрасив її трохи, додавши, ніби разом з дружиною загинула й дитина.

Але те, що робилося в душі Блюменталя, було замкнено щільно, як сейф.

— Небитке скло є на всіх машинах, — перервав він мене, — тут немає нічого особливого.

— Таке скло на жодній марці машин не ставлять серійно, — відповів я лагідно, але різко. — Хіба що на деяких типах машин тільки передню шибку. Але ні в якому разі не великі бокові вікна.