— Тільки для цього, Отто. Чесно кажу. Інакше я б не сказав тобі.
Він кивнув.
— Адже ми тепер лишилися удвох… — повільно вимовив він.
— Так…
— Добре, Роббі.
Ми пішли у вестибюль, і я сходив за Пат. Потім ми швиденько повечеряли, бо небо дедалі більше заволікало хмарами. Кестер вивів «Карла» з гаража до порталу.
— Всього найкращого, Роббі, — сказав він.
— І тобі теж, Отто.
— До побачення, Пат! — Він подав руку і подивився їй в очі: — Весною приїду по вас.
— Бувайте здорові, Кестер. — Пат міцно стискала його руку. — Вітайте від мене і Готфріда Ленца.
— Добре… — сказав Кестер.
Пат усе ще тримала його руку. її губи дрижали. Раптом вона зробила крок уперед і поцілувала
його.
— Прощайте… — пробурмотіла вона здавленим голосом.
Обличчя Кестера раптом ніби зайнялося ясночервоним полум'ям. Він хотів сказати ще щось, але відвернувся, сів у машину, рвучко рушив і не оглядаючись погнав униз. Ми дивилися йому вслід. Машина прогриміла головною вулицею і зигзагами почала збиратися вгору, мов одинокий світлячок, з блідою смужкою від фар на сірому снігу поперед себе. На вершині перевалу машина зупинилась, і Кестер помахав нам рукою. На світлому фоні неба виднілась його темна постать. Потім він зник, а ми ще довго слухали, як гула його машина дедалі тихше й тихше.
Пат стояла, подавшись наперед, і прислухалась, поки ще можна було щось почути. А тоді повернулась до мене.
— От і останній корабель відплив, Роббі…
— Передостанній, — заперечив я. — Останній — я. І ти знаєш, що я надумав? Пошукаю для себе іншої якірної стоянки. Мені не подобається більше кімната у флігелі. Не розумію: чому б нам не жити вкупі? Спробую дістати кімнату десь поблизу твоєї.
Вона осміхнулась:
— Це виключено! Не доб'єшся! Як ти думаєш це зробити?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Три Товариші» автора Еріх Марія Ремарк на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „XXVI“ на сторінці 7. Приємного читання.