Розділ «X»

Я помітив, що в очах присадкуватого чоловіка щось здригнулось.

— Нічого, нічого, — великодушно заговорив молодик з паском, — лакіровка так чи інакше вже й копійки не варта. Солідна бандура! Годиться, власне кажучи, у музей, га?

Він розреготався на цей свій дотеп і, певний свого успіху, глянув на нас. Але ми не засміялись. Тоді він звернувся до власника:

— Що ви хочете за цього дідугана?

Чоловічок проковтнув слину й мовчав.

— Піде як брухт, га? — радісно, аж променіючи від доброго настрою, промекав юнак і знову обернувся до нас: — Панове теж зацікавлені в цій машині? — А тоді, притишивши голос: — Можна домовитися… Купити машину за дурничку, а тоді бариш поділити. Навіщо людям задурно гроші під ноги кидати? До речі: Гвідо Тіс від «АУГЕК'и».

Він накручував свою бамбукову паличку і підморгував нам по-товариськи, але з відтінком переваги.

«Це двадцятип'ятирічне гадюченя вже знає всі прийоми», подумав я сердито. Мені зробилося шкода мовчазного чоловічка, власника машини.

— Вам треба було б зватись не Тіс, а якось інакше, — зауважив я.

— Та що ви кажете! — відповів він, думаючи, мабуть, що я хочу до нього підлеститись. Він, очевидно, звик до компліментів з приводу своїх здібностей.

— Авжеж так, — вів я далі, — вам треба було б зватись «Шмаркач». Гвідо Шмаркач!

Він одскочив назад.

— Ага, — вимовив він нарешті, — двоє проти одного!…

— Якщо в цьому справа, то я згоден піти з вами сам один, куди ви тільки побажаєте.

— Дякую, — холодно відповів Гвідо, — щиро дякую! — і пішов.

Присадкуватий з розгубленим виразом на обличчі стояв, втупившись очима в машину, ніщо його, здавалось, не обходило.

— Не треба нам її купляти, Отто, — сказав я.

— Тоді її купить цей паскуватий звіряка, Гвідо, — відказав Кестер. — Ми нічим не можемо допомогти власникові.

— Це то так, — погодився я. — А все ж тут щось негаразд…

— А де в наш час усе гаразд, Роббі? Повір мені — для цього чоловічка навіть краще, що ми тут. Таж він, може, дістане трохи більше за свою машину. Але я попереджаю тебе: якщо цей паскуватий не вчепиться, то й я не полізу.