Розділ «День після Каравалу»

Джуліанові губи смикнулися. Йому було боляче і щоби приховати почуття, він підніс руку до обличчя і потер підборіддя. Він ретельно поголив обличчя й виглядав навіть молодшим, ніж під час гри, от тільки...

Скарлет завмерла.

Вона не помічала, що на його щоці й досі лишилася рана, що її завдав губернатор. Товстий і нерівний шрам, котрий простягався від щелепи до куточка ока. Скарлет гадала, що раз він ожив, шрам зникне. І від тієї жахливої ночі й гадки не лишиться.

Джуліан спіймав її уважний погляд і сказав:

— Я не можу померти під час гри, однак завдані рани чи пошкодження під час Каравалу лишають шрами.

— Я не знала, — пробурмотіла Скарлет.

— Вона боялась зустрічі з Джуліаном через страх, що гра для нього була лише розвагою. Та, мабуть, Телла мала рацію, коли казала, що у всьому є доля правди.

— Мені страшенно шкода, що батько таке зробив з тобою.

— Я знав, на що йду, — відповів Джуліан. — Не вибачайся. Тільки якщо не через це ти намагаєшся мене уникати.

Скарлет знову поглянула на шрам. Для неї Джуліан завжди був красивим, однак цей рубець лишень додавав йому вроди. Ця смуга від ножа нагадувала їй про його хоробрість і самопожертву, про досі незвідані почуття, що їх вона пізнала саме завдяки Джуліанові. Можливо, він був не тією людиною, яку вона знала під час гри, однак більше він не був для неї незнайомцем. Він усе це зробив, щоб допомогти братові. То хіба ж вона могла йому за щось дорікати?

— А знаєш, мені здається, що цей шрам — найкрасивіший на світі.

— Тобто ти мені пробачаєш? — округлив очі Джуліан.

Скарлет зволікала з відповіддю. Вона має шанс піти.

Телла ж казала, що після святкування вони можуть податися куди заманеться, і тоді вони забудуть Каравал, як страшний сон. Скарлет та Телла могли розпочати нове життя на іншому острові чи навіть на одному з континентів. Раніше Скарлет боялась, що не зможе про себе подбати, та тепер вона готова до життєвих випробувань. Вони з сестрою вільні.

Та коли Скарлет звела погляд на Джуліана, то зрозуміла, що він їй не байдужий. Згадала, чому закохалася в нього. І справа не лише у його неземній вроді чи усмішці, від якої по животу розливалось тепло. Суть у його підтримці та його готовності пожертвувати життям заради неї. Можливо, вона знала його не так добре, як їй того хотілось, проте не було жодних сумнівів, вона кохає його. І справді зараз найбільш підходяща мить піти й більше ніколи його не бачити, однак вона й так забагато часу витратила на страх ризикнути, цей страх поширювався на все, що любе було її серцю.

У відповідь на запитання Скарлет звела руку й повільно провела пальцями по його щоці. Вони тремтіли, торкаючись його шкіри, досліджуючи шрам від краєчка вуст до куточка повіки.

— Пробачаю, — прошепотіла Скарлет.

Джуліан на мить заплющив очі, торкнувши темними віями її пальці.

— Цього разу я справді обіцяю більше тебе не обманювати.

— Але хіба у вас нема правил щодо стосунків з учасниками гри? — запитала Скарлет.