Розділ «Четверта ніч Каравалу»

— Я більше не граю в ігри, — відповіла Скарлет. — Я здійснила ризикований стрибок, тож можу більше не відповідати на питання.

— Але за правилами для перемоги слід знайти дівчину, — зелені вогники танцювали довкола Легендової голови, додаючи смарагдового мерехтіння красивій шкірі. Без сумнівів, від нього линули чари, та не про такі химерні чари мріяла дівчина.

— Ви взагалі замислювались, чому гра відбувається тільки вночі?

— А як відповім, скажете, де знайти сестру?

— Якщо відповідь буде правильною.

— А як ні?

— Звісно, я вас уб’ю, — зареготав Легенда. Цього разу глухим сміхом, наче дзвін без язика. — Жартую. Не дивіться на мене так, ніби я здатен прокрастися до вашого будинку вночі і передушити всіх кошенят. Якщо відповісте неправильно, я знову поєднаю вас із супутником, і разом ви зможете продовжити пошуки сестри.

Скарлет дуже сумнівалась, що Легенда дотримає слова, проте він стояв перед нею на сходах, перепинивши їй шлях. Позаду текла швидкоплинна річка.

Вона намагалась пригадати, що Джуліан їй розповідав про Каравал першої ночі: «Це світ, зітканий із вигадок, і коли вас закрутить у вирі фантазій, будьте пильні й не відлітайте далеко».

— Гра ніколи б не була такою за дня, — відповіла Скарлет. — Люди думають, що ніхто не бачить усіх огидних речей, котрі вони роблять у темряві. Мерзенні вчинки та брехні, котрі вони сприймають за частину гри. Каравал відбувається вночі, бо вам до вподоби спостерігати, що роблять люди, впевнені, що їхні дії не призведуть до жодних наслідків.

— Непогано, — відповів Легенда. — Гадаю, ви зрозуміли: все, що відбувається тут — не лише гра, — він стишив голос і продовжив майже шепотом. — Щойно люди покидають острів, усе скоєне не має вороття, як би палко вони не бажали це виправити.

— Можливо, це повинно бути застереженням перед грою, — мовила Скарлет.

Легенда знову загиготів, але цього разу сміх звучав майже натурально.

— Мені дуже шкода, що все скінчиться так кепсько. А ти ж мені майже сподобалась, — він провів холодною кісточкою пальця по її підборіддю.

Скарлет відступила крок назад і мигцем поглянула на швидкоплинну річку.

— Я відповіла на ваше питання. А тепер скажіть, де мій друг?

— Це так кумедно! — промовив Легенда. — Я ж розповів тобі правду, а ти навіть не дозволила себе торкнутися. А тим часом закохана в того, хто брехав тобі впродовж усієї гри. Твій друг казав не довіряти мені, але і йому вірити ти не можеш.

— Якщо це кажете ви, це означає, що я можу довіряти Джуліану.

Легенда театрально зітхнув і захилив голову:

— О віра, о дурість! Побачимо, як довго це триватиме.