Розділ «Друга ніч Каравалу»

Терези заскреготіли. Скарлет зачаровано споглядала за рухом ланцюжка. Чаша з серцем з легкістю піднялась над порожньою, яка загадковим чином опустилась.

— Завжди прекрасно, коли це вдається, — мовила брюнетка. — Тепер відпускайте.

Скарлет зробила, як їй було велено. Чаші стали на свої місця, терези стали, як і раніше.

— Беріться ще раз і розкажіть про своє найпотаємніше бажання.

Цього разу руки не пітніли. Та однаково здавалося, що терези живі.

— Понад усе я прагну знайти сестру, Донателлу.

Ваги затремтіли. Злегка проскрипів ланцюжок. Проте чаша з серцем впевнено звисала вниз.

— Щось з ними не так, — мовила Скарлет.

— Спробуйте ще раз, — підказала брюнетка.

— Понад усе я прагну знайти сестру, Донателлу Драґна. — Скарлет стисла щосили терези, та нічого не змінилось. Порожня чаша та серце не рухалися.

Вона ще міцніше вчепилась у терези, але вони навіть не похитнулись.

— Усе, чого я бажаю — розшукати сестру.

Продавщиця скривилась:

— Перепрошую, але терези ніколи не обманюють. Мені потрібна інша відповідь, або сплатите двома днями свого життя.

— Ви ж увесь цей час за мною спостерігали, — Скарлет повернулась до Айко. — Ви ж знаєте, що понад усе я прагну знайти сестру.

— Мені здається, це і справді ваше найбільше бажання, — відказала Айко.— Та є чимало речей, котрих ви прагнете. Й не бачу нічого лихого в тому, що у вас є сильніше бажання.

— Ні! — суглоби пальців починали біліти — це гра намагається її обвести навколо пальця. — Заради сестри я готова життя віддати!

Ланцюжок заскрипів, терези зарухалися і вирівнялися. Це була правда, та, на жаль, не стосувалася платні.

Скарлет висмикнула руку, перш ніж у неї не встигли вкрасти ще кілька секретів.

— Отже, це коштуватиме вам два дні життя, — промовила продавчиня.