Розділ «Перша ніч Каравалу»

Але Скарлет не могла залишатися до кінця гри. Двадцятого числа вона повинна вийти заміж за графа, отже, лишалось шість днів. Тривалість Каравалу — п’ять ночей, а до Трісди ще слід два дні добиратися. Щоб встигнути на весілля, Скарлет має знайти Теллу за чотири ночі.

— Не кисни, — мовив Джуліан. — Якщо твоя сестра з Легендою, впевнений, з нею все гаразд.

— Звідки тобі це відомо? — запитала Скарлет. — Ти б чув її голос, вона була страшенно налякана.

— А ти її бачила?

— Я лише чула голос, — і Скарлет про все розповіла.

— Ти забуваєш, що це гра, — здавалося, Джуліан ледь стримує смішок. — Вона або прикидалась, або то хтось видавав себе за неї. Та хай там як, впевнений, що тобі не варто побиватись за неї. Повір мені, Легенда знає, як поводитися зі своїми гостями.

Останні слова Джуліана мали б її заспокоїти, але інтонація, з якою він це сказав, змусила її переживати ще дужче. Хоч він усміхався, та очі його лишалися байдужими й незворушними.

— А звідки ти знаєш, як Легенда ставиться до своїх гостей?

— Наприклад, кімната, в якій нас поселили на спеціальних умовах, — Джуліан наголосив на слові «спеціальних». — З цього можна припустити, що твою сестру поселили у місці, не гіршому за твоє.

І знову Скарлет мала б відчути полегшення, що Теллі нічого не загрожує, сестра є лише складовою гри, важливою її складовою. І саме це не давало спокою. Чому серед усього люду Легенда обрав її сестру?

— Ха, я зрозумів, — додав Джуліан. — Ти ревнуєш.

— Звісно, ні.

— Але ж це очевидно: це ж ти писала йому стільки років. Ніхто б і не посмів звинувачувати у ревнощах через те, що він обрав твою сестру.

— Нема ніяких ревнощів, — повторила Скарлет. Але моряк на те ще ширше посміхнувся, продовжуючи бавитися ручкою від розбитого гардеробу, що з’являлась та зникала поміж його спритними пальцями. Дешевий трюк.

Те саме вона подумала про зникнення Телли: можливо, то лишень трюк, Телла не зникла, а всього лишень стала невидимою для Скарлет.

Скарлет ще раз дістала підказку. «Другу підказку знайдете у її розкиданих речах».

Як сестра Скарлет мала перевагу, адже могла б знайти в кімнаті речі, які не належали Теллі. Але звідтіля геть усе винесли, за винятком скляного ґудзика та листівки, що їх вона тримала у руці. Вона ще раз поглянула на листівку, тепер ця річ почала набувати певного сенсу.

— Що це? — поцікавився Джуліан. Скарлет не одразу відповіла, і він продовжив м’якшим тоном. — Ну ж бо, я гадав, ми команда.

— Командна гра — це радше вигода для тебе, а не для мене.

— Аж ніяк. Ти забула, що коли б не я, тебе б тут навіть не було.