Розділ «Перша ніч Каравалу»

— Ну ті, різнокольорові, що бачили майбутнє.

Тепер Скарлет пригадала: її вони дійсно зацікавили, але здивувалась, що цей факт не пройшов повз Джуліанову увагу.

— Якщо хочеш, заходь досередини, а я тим часом пошукаю тут підказку, — Джуліан ніжно поплескав її нижче спини і підштовхнув уперед. Скарлет вже хотіла заперечити, що одягнути окуляри й зайти до темного шатра з майже голим юнаком — це не одне й те саме. Проте вчора вона й так проґавила Теллу через надмірний страх.

Якщо третю підказку треба заробити, можливо, їй вдасться роздобути інформацію про майбутнє. Про те, де шукати Теллу.

— Хочеш піти зі мною? — запитала Скарлет.

— Я би волів, щоб моє майбутнє лишалося сюрпризом, — Джуліан кивнув головою в бік шатра для поцілунків. — Коли закінчите, зустрінемось ось там, — і зі сміхом послав їй повітряний поцілунок. Скарлет вже навіть подумала, що нещодавня незручна ситуація була лише витвором її уяви.

— Не впевнений, що згоден із цим, — промовив молодик з татуюваннями.

Скарлет могла заприсягтись, що вона нічого не промовила вголос. Маячня, цей чоловік точно не міг прочитати її думок. Ймовірно, він лише припускав, що це твердження можна застосувати до будь-якої з її думок. Це один спосіб заманити її до темного шатра.

15

критий татуюваннями молодик представився Найджелом. Він провів Скарлет вздовж лискучих стін шатра сходами, що вели до ложа, встеленого подушками. Тут було курно від свічок та ладану.

— Сідай, — вказав Найджел.

— Гадаю, мені ліпше постояти, — море подушок надто вже нагадувало ліжко у номері «Кришталевої змії». На мить вона подумки знову перенеслася до Джуліана, котрий розпластався на ліжку й розстібає ґудзики.

Коли вона знову поглянула на подушки, Найджел прибрав достоту тієї ж пози: він розставив оголені руки на подушках, від чого дівчині захотілося якомога швидше чкурнути звідсіля.

— Де магічна куля? Чи карти для ворожіння? Найджел посміхнувся лиш краєчком губ — цього вистачило, щоб змусити Скарлет підійти ближче до сходів. — Надто вже ти полохлива.

— Ні, лише обережна, — відказала Скарлет. — Намагаюсь зрозуміти, що до чого.

— Бо ти боїшся, — він повторив, дивлячись на Скарлет так, ніби намагався переконати, що йшлось не лише про її зволікання перед тим, як зайти до його шатра. — Твій погляд і досі сфокусований на замку, що на моїх губах. Ти почуваєшся в пастці. Нема тобі спокою, — Найджел указав на серце з іншого боку рота. — Твій погляд припав також сюди. Ти хочеш любові й захисту.

— А хіба не всі дівчата цього прагнуть?

— Не можу говорити від імені кожної, але більшість людських очей прикуті до інших речей. Чимало хоче влади, — пальцем з татуюванням кинджала Найджел показав дракона на животі. — Інші хочуть задоволення, — провів рукою по стегнах, де булі зображені шалені циркачі. — Ти на цьому не зосередила свій погляд.

— То ось як ви віщуєте майбутнє? — заінтригована Скарлет підійшла ближче. — Використовуєте малюнки на своєму тілі, щоб читати людей.

— Я б їх назвав дзеркалами. Майбутнє мало чим відрізняється від минулого. Воно в основному вже визначене, але здатне змінюватися...