Розділ 11

Почув протягле форкання.

Підвів голову від ополонки. На березі озера стояв красивий чорний кінь, з ніздрів його фуркала пара. Вершник у хутрі з ондатр мав обличчя, замотане шаллю.

Госта проковтнув слину. Для втечі було запізно. Втім, у душі він розраховував на те, що вершник не наважиться виїхати конем на тонкий лід.

Усе ще машинально ворушив вудкою, черговий окунь рвонув линь. Рибак витягнув його, відчепив, кинув на лід. Кутиком ока бачив, як вершник зіскакує з сідла, закидає віжки на безлистий кущ і йде до нього, обережно крокуючи по слизькому покритті. Окунь бився на льоду, напружував колючий плавник, роздував зябра. Госта встав, схилився за плішнею, що у разі потреби могла б служити і зброєю.

— Не бійся.

То була дівчина. Тепер, коли вона зняла шаль з обличчя, він побачив його, знівечене паскудним шрамом. За спиною вона мала меч, він бачив руків’я красивої роботи, що вистромлялося з-за плеча.

— Не зроблю тобі нічого поганого, — сказала вона тихо. — Хочу лише про дорогу розпитати.

Та авжеж, подумалося Гості. Отакої. Оце зараз, у зиму. У мороз. Хто зараз подорожує? Розбійник лише. Або вигнанець.

— Цей край, це ж Міль Трахта?

— Та так… — буркнув він, дивлячись у чорну воду в ополонці. — Міль Трахта. Але ми говоримо: Стоозер’я.

— А озеро Тарн Міра? Знаєш про таке?

— Усі знають. — Він глянув на дівчину, наляканий. — Хоча ми тута його Відхланню звемо. Прокляте озеро. Жахлива глибина… Світязанки тамой живуть, людиська топлять. І примари мешкають у старожитніх проклятих руїнах.

Бачив, як заблищали її зелені очі.

— А там є руїни? Може, вежа?

— Яка там вежа, — не зумів він стримати пирхання. — Камінь на камені, каменем привалений, травою зарослий. Купа руїн…

Окунь перестав підскакувати, лежав, ворушачи зябрами, серед своєї кольорової смугастої братії. Дівчина дивилася на нього замислено.

— Смерть на льоду, — промовила, — має у собі щось чаруюче.

— Га?

— Як далеко до того озера з руїнами? Куди їхати?

Він сказав. Показав. Навіть видряпав на льоду гострим кінцем плішні. Вона кивала, запам’ятовуючи. Кобила на березі била копитами об замерзлу землю, форкала, валила парою з ніздрів.