Розділ 4

— Стягай бігцем, бо я тобі по шиї надаю, молокососе! Казала мати, що ти маєш мене слухати?

— Поспішіть, якщо рибалити хочете, бо сутінки ось-ось, — сказав Ярпен. — Цірі, вода закипіла? Облиш, облиш, ошпаришся та обсмолишся об казанок. Знаю, що ти сильна, але дозволь мені віднести.

Ґеральт уже чекав на них, здалеку помітили вони його біле волосся поміж відхиленими полотнищами фургона. Ґном перелив воду до цеберка.

— Потребуєш допомоги, відьмаче?

— Ні, дякую, Ярпене. Цірі мені допоможе.

Трісс уже не мала сильної гарячки, але була потворно слабкою. Ґеральт і Цірі вже набралися вправності, щоб роздягати її й мити, навчилися також гамувати її амбітні, але поки що нездійсненні спроби самостійності. Виходило в них надзвичайно вправно — він тримав чародійку в обіймах, вона мила й витирала. Тільки одне дивувало й подражнювало Цірі — Трісс занадто сильно, як їй здавалося, притулялася до Ґеральта. Цього разу спробувала навіть його поцілувати.

Ґеральт рухом голови вказав на в’юки чародійки. Цірі зрозуміла на льоту, бо це також належало до ритуалу — Трісс завжди вимагала, аби її розчісували. Вона знайшла гребінець, присіла поряд. Трісс, схиляючи голову в її бік, обійняла відьмака. На думку Цірі, занадто сильно.

— Ох, Ґеральте, — схлипнула чародійка. — Мені так шкода… Я так жалію, що те, що було між нами…

— Трісс, прошу тебе.

— …воно повинно статися… зараз. Коли я одужаю… Було б зовсім інакше… Я могла б… Могла б навіть…

— Трісс.

— Заздрю Йеннефер… Заздрю їй за тебе…

— Цірі, вийди.

— Але…

— Вийди, прошу.

Вона зіскочила з воза, зіткнувшись просто з Ярпеном, який чекав, спершись на колесо й задумливо гризучи довге стебло трави. Ґном обійняв її за плечі. Не мусив для того нахилятися, як Ґеральт. Був не вищим за неї.

— Ніколи не роби такої помилки, мала відьмачко, — буркнув, показуючи очима на фургон. — Якщо хтось виявить до тебе співчуття, симпатію і самовідданість, якщо здивує тебе шляхетністю характеру, цінуй це, але не переплутай цього з… чимось іншим.

— Недобре підслуховувати.

— Знаю. І небезпечно. Я ледь устиг відскочити, коли ти вилила змилки з цебра. Ходімо, подивимося, скільки там форелей потрапило в штани Регана.

— Ярпене?