Розділ 7

— Можеш. Але, боги, аби тільки не про дівоцтво, прошу.

Цірі закусила губу й довго мовчала.

— Проблема, — зітхнула Йеннефер. — Та нехай. Запитуй.

— Бо бач… — Цірі зарум’янилася, облизала губи. — Дівчата в дорміторії постійно пліткують і розповідають різні історії… Про свято Беллетейн і про всяке таке… А на мене говорять, що я шмаркачка, що дитина, бо вже час… Пані Йеннефер, як воно насправді є? Як впізнати, що вже прийшов час?

— …аби піти з чоловіком у ліжко?

Цірі залилася рум’янцем. Мовчала хвильку, потім підвела очі й кивнула.

— Це легко перевірити, — вільно сказала Йеннефер. — Якщо починаєш над тим роздумувати, то знак, що час цей уже настав.

— Але я аж ніяк не хочу!

— Це не обов’язково. Не хочеш — не йдеш.

— Ага. — Цірі знову закусила губу. — А той… Ну… Чоловік… Як пізнати, що це саме той, із яким…

— …можна піти в ліжко?

— Угу.

— Якщо взагалі є у тебе вибір, — чародійка скривила в усмішці губи, — а немає великої вправності, у першу чергу оцінюєш не чоловіка, а ліжко.

Смарагдові очі Цірі набули форми й розміру блюдець.

— Як це… ліжко?

— Саме так. Тих, хто ліжок взагалі не має, ти викреслюєш з ходу. Серед інших викреслюєш тих, у кого ліжка брудні й неохайні. А коли залишаться тільки такі, у кого ліжка чисті й акуратні, вибираєш того, хто найбільше тобі подобається. На жаль, спосіб цей не дає стовідсоткової упевненості. Можна холерно помилитися.

— Жартуєш?

— Ні. Не жартую. Цірі, від завтра ти спатимеш тут, зі мною. Принеси сюди свої речі. У дорміторії адепток, як я бачу, на балаканину гається забагато часу, який повинен призначатися для сну й відпочинку.

Опанувавши базові положення долоні, рухів і жестів, Цірі почала вчити заклинання і їхні формули. Формули були легшими. Записані Старшою Мовою, якою дівчинка досконало володіла, вони легко западали в пам’ять. І з необхідною при їх вимовлянні, інколи досить складною, інтонацією також не мала ані найменших проблем. Йеннефер була явно задоволеною, із дня на день ставала все милішою і симпатичнішою. Щоразу частіше, роблячи перерви в навчанні, обидві вони пліткували казна про що, жартували, обидві навіть почали знаходити приємність у делікатному підсміюванні з Неннеке, яка часто «наносила візити» на лекції і тренування, нашорошена й уважна, наче квочка, готова взяти Цірі під захист крил, боронити і рятувати від уявних суворостей чародійки й «нелюдських тортур» навчання.

Покірна наказу, Цірі перебралася до кімнати Йеннефер. Тепер вони вже були разом не тільки вдень, а й уночі. Інколи вночі також відбувалося навчання — деякі формули, жести та закляття не можна було вживати при світлі дня.