Розділ 7

Чародійка мовчала замислено.

— Відтоді почалися твої сни? — запитала раптом.

— Ні, — задумалася Цірі. — Ні, не тоді. Пізніше.

— Коли?

Дівчинка зморщила носа.

— Літом… Після того… Бо наступного вже була війна…

— Ага. Значить, сни почалися після зустрічі з Ґеральтом у Брокілоні?

Вона кивнула. «Не відповім на наступне запитання», — вирішила. Але Йеннефер запитання не ставила. Швидко встала, глянула на сонце.

— Ну, досить того сидіння, бридулько. Стає пізно. Шукаємо далі. Руку розслаблено уперед, пальці не напружуй. Уперед.

— Куди ми маємо йти? У який бік?

— Немає різниці.

— Жили є всюди?

— Майже. Навчишся, як відкривати їх, знаходити у просторі, розпізнавати такі точки. Позначають їх засохлі дерева, багряні рослини, місця, які оминають усі звірі. Окрім котів.

— Котів?

— Коти люблять спати й відпочивати на інтерсекціях. Багато ходить розповідей про магічних тварин, але насправді кіт — окрім дракона — єдине створіння, що вміє поглинати силу. Ніхто не знає, навіщо кіт її поглинає і як використовує… Що сталося?

— О-о-о-о… Отам, у тому напрямку! Ніби там щось є! За отим деревом!

— Цірі, не фантазуй. Інтерсекції відчуваються, коли над ними стоїш… Гм-м… Цікаво. Я б сказала, незвичайно. Ти насправді відчуваєш потяг?

— Насправді!

— То ходімо. Цікаво, цікаво… Ну, локалізуй. Покажи — де.

— Тут! У цьому місці!