— Послухай мене уважно, Несподіванко, — сказала вона. — Я можу легко тебе зурочити, загіпнотизувати чи ввести у транс. Можу тебе паралізувати, насильно напоїти еліксиром, роздягнути догола, покласти на столі й кілька годин досліджувати, перериваючись, щоб перекусити, а ти лежатимеш, дивитимешся у стелю, не в змозі ворухнути навіть очними яблуками. Я саме так поставилася б до першої-ліпшої шмаркачки. Із тобою я так чинити не хочу, бо з першого погляду видно, що ти дівчина розумна й горда, що маєш характер. Я не хочу ні тебе, ні себе наражати на сором. Перед Ґеральтом. Бо то він мене просив, аби я перевірила твої здібності. Аби я допомогла тобі з ними впоратися.
— Він просив тебе? Навіщо? Нічого він мені про те не казав! Не питав мене…
— Ти уперто до цього повертаєшся, — перебила чародійка. — Ніхто не питав тебе про рішення, ніхто не поклопотався поцікавитися, чого ти хочеш, а чого не хочеш. Чи ж ти давала претекст, аби вважали тебе упертою шмаркачкою, якій не варто ставити таких запитань? Але я ризикну, поставлю перед тобою запитання, яке ніхто тобі не ставив. Чи пройдеш тести?
— А що воно буде? Що це за тести? І навіщо…
— Я уже тобі пояснювала. Якщо ти не зрозуміла — шкода. Я не маю наміру шліфувати твого сприйняття і працювати над твоїм інтелектом. Тестувати можу однаково добре як розумну, так і нерозумну.
— Я не нерозумна! І я все зрозуміла!
— Тим краще.
— Але я непридатна для чарівниці! Не маю жодних здібностей! Я ніколи не буду чарівницею і не хочу бути! Я призначена Ґераль… Я призначена стати відьмачкою! Сюди я приїхала тільки на певний час! Скоро повернуся у Каер Морен…
— Ти наполегливо вдивляєшся у моє декольте, — холодно сказала Йеннефер, трохи примруживши фіалкові очі. — Бачиш там щось цікаве чи це просто звичайна заздрість?
— Та зірочка… — пробурмотіла Цірі. — З чого вона? Ті камінці рухаються і так дивно світяться…
— Пульсують, — посміхнулася чародійка. — Це активні діаманти, втоплені в обсидіан. Хочеш побачити зблизька? Доторкнутися?
— Так… Ні! — Цірі відступила, труснула зі злістю головою, намагаючись відігнати від себе легкий запах бузку й аґрусу, що линув від Йеннефер. — Не хочу! Навіщо це мені? Не цікавлюся! Аж ніяк! Я відьмачка! Я не маю жодних здібностей до магії! Для чарівниці я непридатна, це ж ясно, бо я… І взагалі…
Чародійка всілася на кам’яній лавочці, що стояла під муром, і зосередилася на розглядуванні нігтів.
— …і взагалі, — закінчила Цірі, — треба мені подумати.
— Іди сюди. Присядь поруч.
Та послухалася.
— Я мушу мати час на роздуми, — сказала невпевнено.
— Слушно. — Йеннефер кивнула, надалі роздивляючись нігті. — Це серйозна справа. Вимагає обдумування.
Хвильку вони обидві мовчали. Адептки, які прогулювалися парком, споглядали на них із цікавістю, перешіптувалися, хихотіли.
— Ну?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Відьмак. Кров ельфів» автора Анджей Сапковський на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 7“ на сторінці 12. Приємного читання.