Розділ 1 1934 рік

— Уже ніч?

— Ось тільки почало смеркати. Відпочиньмо хвильку. Передихнімо.

Хтось каже:

— Друга армія розбита, дев’ята — відрізана. Найкращі флотилії Франції втрачено ні за цапову душу.

Інший додає:

— Нас чекає окупація.

Валізи котяться плиткою, дзявкає песик, кондуктор дме у свисток, і якась велика машина кашляє, заводячись, а тоді глухне. Марі-Лор намагається заспокоїти шлунок.

— Але ж у нас є квитки, чорт забирай! — кричить хтось позаду неї.

Виникає бійка. Натовпом шириться істерія.

— Яке це все, Papa?

— Що, Марі?

— Станція. Ніч.

Вона чує, як спалахує його запальничка, як він затягується димом і горить його сигарета.

— Спробую описати. Місто темне: ні вуличних ліхтарів, ні світла з вікон. Час від часу небо освітлюють прожектори — шукають літаки. Тут є жінка в нічній сорочці. А ще одна несе стосик тарілок.

— А війська?

— Тут немає військ, Марі.

Він бере її за руку. Її страх трохи стишується. Ринвою біжать потоки дощу.

— Що ми зараз робимо, Papa?

— Сподіваємося на потяг.

— А що всі інші роблять?