Розділ «VI. ПРО ШАХІВНИЦІ ТА ДЗЕРКАЛА»

Монтегріфо пильно поглядав на неї.

— В усьому?

— В усьому.

— Отже, ви молода і щаслива.

— Можливо. Але й працюю я багато.

— «Клеймор» має чимало справ, які потребують такого фахівця, як ви... Що ви на це скажете?

— Скажу, що не вважаю розмову на цю тему недоречною.

— Чудово. Ми 6 могли обговорити її більш офіційно за кілька днів.

— Як вам завгодно, — Хулія вперлася поглядом у Монтегріфо. Вона вже не могла стримувати далі глузливу посмішку, яка з’явилася на її губах. — Що ж, тепер ви вже можете перейти до ван Гюйса.

— Перепрошую...

Дівчина загасила сигарету в попільничці й, спершись підборіддям на сплетені пальці рук, трохи нахилилася до аукціоніста.

— До ван Гюйса, — майже по складах повторила вона. — Якщо тільки ви не хочете покласти свою руку на мою й заявити, що я найвродливіша з-поміж усіх дівчат, які траплялися вам у житті, або зробити якесь інше чарівне зізнання на кшталт цього.

За якусь частку секунди Монтегріфо знову посміхався, виявивши чудову витримку.

— Я охоче б це зробив, але ніколи не говорю про таке, поки не доп’ю кави. Що аж ніяк не означає, нібито я про це не думаю, — наголосив він. — Це питання тактики.

— У такому разі поговоримо про ван Гюйса.

— Поговоримо. — Аукціоніст пильно подивився на неї, і Хулія завважила, що — попри посмішку на губах — його карі очі не посміхалися, а дивилися з напруженою насторогою. — До мене дійшли деякі чутки, самі знаєте... Обмежений світ людей нашої професії такий схожий на подвір’я, де стільки сусідок-плетух... адже всі ми знаємо одне одного. — Він зітхнув, і у цьому зітханні вчувався докір на адресу щойно згаданого ним світу. — Здається, ви виявили щось у цій картині. І, як мені казали, це значно підвищує її вартість.

Хулія зобразила на своєму обличчі байдужість, як зазвичай роблять гравці в покер, хоча й розуміла заздалегідь, що цього замало, щоб ошукати Монтегріфо.

— Хто вам бовкнув таку дурницю?

— Пташка наспівала. — Аукціоніст замислено погладив пальцем праву брову. — Утім, це байдуже. Важливо те, що ваша приятелька, сеньйорита Роч, здається, наміряється мене шантажувати.

— Не знаю, що ви маєте на увазі.