Розділ «І. СЕКРЕТИ МАЙСТРА ВАН ГЮЙСА»

— Я цього не знала.

— Тепер знаєш, — Альваро зосередив увагу на люльці, яка мало не погасла. Хулія скоса спостерігала за ним. Вона надто добре — нехай і в минулому — знала цього чоловіка, тож відчувала, що його непокоїть щось важливе. Щось таке, про що він не наважувався заговорити.

— А чого ти не розповів мені, Альваро?

Він стояв незрушно, з відсутнім поглядом, посмоктуючи люльку. Потім повільно обернувся до Хулії.

— Не знаю, що ти хочеш цим сказати.

— Я хочу сказати, що для мене важливе все, що пов’язано з цією картиною. — Вона серйозно подивилася на нього. — Яв цьому дуже зацікавлена.

Альваро стояв, покусуючи мундштук люльки, наче не знав, на що зважитися, тоді зробив непевний жест.

— Ти вплутуєш мене в халепу. Здається, останнім часом твій ван Гюйс зробився дуже модним.

— Модним? — Хулія напружилась, наче земля захиталася в неї під ногами. — Ти хочеш сказати, що хтось уже розпитував тебе про нього?

Альваро непевно посміхнувся, наче шкодував, що бовкнув зайве.

— Можливо.

— Хто?

— У тім-то й річ. Я не маю права тобі цього говорити.

— Не мели дурниць!

— Я не мелю. Це правда, — його погляд благав про пощаду.

Хулія глибоко зітхнула, намагаючись позбутися дивного відчуття порожнечі в шлунку; десь усередині неї начеб пролунав сигнал тривоги. Однак Альваро знову заговорив, тож вона мусила уважно слухати, а раптом її осяє якийсь здогад. Альваро хотів би подивитися на картину, звісно, якщо Хулія не проти. І побачитися з нею знову.

— Я зможу все тобі пояснити, — підсумував він, — у слушний час.

«Можливо, він хитрує, — подумала дівчина. — Альваро здатний розіграти цю комедію, аби тільки ще раз побачити мене». Від хвилювання вона закусила нижню губу. У глибині її душі йшла боротьба між картиною та почуттями й спогадами, які не мали нічого спільного з тим, що привело її до Альваро.

— Як твоя дружина? — мовби ненароком спитала, підкорившись миттєвому пориву. Потому трохи підняла очі й лукаво глянула на Альваро; той з прикрістю випростався.

— Добре, — сухо відповів він, так уважно дивлячись на люльку, яку тримав у руці, наче вперше її бачив. — Вона у Нью-Йорку, готує виставку.