Розділ «Лабіринт»

— А хто розмовляв з вами телефоном?

— Черговий. Вони отримали повідомлення від доктора Таннер ще о дев’ятій годині, очевидно, але «гадали, що я не хочу, аби мене турбували під час допиту!» N’importe quoi![210] — перекривив Нубель носову вимову чергового.

Обоє чоловіків відрухово поглянули на годинник на стіні. Було вже п’ятнадцять хвилин по десятій.

— Як стосовно Домінґо й Брезара? — спитав Муро, зиркнувши на кімнату допитів далі коридором. Підозри Нубеля виправдалися. Обох зловмисників було заарештовано неподалік від ферми колишньої дружини Оті. Вони направлялися на південь до Андорри.

— Вони почекають.

Нубель рвучко відчинив двері, що виходили до стоянки. Двері грюкнули об стінку навпроти вогнегасника. Чоловіки поспішили вниз металевими сходами.

— Ти щось вибив з них?

— Анічогісінько, — відповів Нубель, різко зачиняючи двері авта й кидаючи піджак на заднє сидіння. Сам інспектор усівся за кермо. — Обоє мовчать, як стіна.

— Вони дужче бояться свого боса, ніж тебе, — промовив Муро, закриваючи дверцята. — Щось є про Оті?

— Нічого. Він поїхав на месу до Каркассона раніше. І відтоді про нього жодної звістки.

— Ферма? — припустив Муро, коли авто рвучко ринулося уперед до головної дороги. — А пошукова команда ще не доповідала?

— Ні.

Раптом задзвонив телефон Нубеля. Тримаючи правою рукою кермо, він дотягся до заднього сидіння, поширюючи в повітрі запах поту з-під пахв.

Він кинув піджак на коліна Муро і дико жестикулював, поки друг не завершив перевіряти його кишені.

— Нубель слухає!

Його нога різко натисла на гальмо, мало не змусивши Муро вилетіти крізь лобове скло.

— Putain![211] Чому, заради усього святого, я чую про це тільки зараз! Усередині є хтось? — Він прислухався. — Коли все почалося? — Зв’язок був не надто добрим, і Муро почув гудки. — Ні, ні! Залишайся там. Тримай мене в курсі.

Нубель кинув телефон на панель управління, увімкнув сирену і збільшив швидкість.

— Ферма горить, — сказав він нарешті, поставивши ноги на підлогу.

— Підпал?