Розділ «Лабіринт»

Bona nuèite, bona nuèit...

Braves amics, pica mièja-nuèit

Cal finir velhada

Ejos la flassada

«Одного дня, — думає Еліс, — Сажес заспіває цю пісню своїй дитині».

Тримаючи доньку на руках, Еліс повертається до вікна. Вона розмірковує про те, чого навчить свою дівчинку. Вона розповість їй історії про минуле і про те, як усе починалося.

Алаїс більше не приходить до неї уві снах. Утім, коли при тьмяному світлі Еліс дивиться на прадавні піки і пасма гір, а також на долини, що простягаються далеко за обрій, вона відчуває минувшину повсюди навколо себе. Минуле обіймає її. Духи, друзі, привиди простягають до неї руки і шепочуть історії їхнього життя, діляться своїми таємницями. Мріючи про безперервність життя, вони поєднують її з усіма тими, хто стояв тут до неї, і з тими, хто ще прийде.

Удалині сходить білий місяць у барвистому небі, обіцяючи на завтра ще одну гарну днину.