Розділ «Лабіринт»

Він бачив тіло Оті, яке нерухомо лежало на гравію. Поряд із ним, захований за переднім колесом, блимав малесенький червоний вогник.

— Portez-le jusqu’à la grotte, — голос Франсуа-Батиста повернув Уїла до тями. — Vous nous attendez dehors. En face de l’ouverture. — Він зробив паузу. — Il est dix-heures moins cinq maintenant. Nous allons rentrer dans quarante, peut-être cinquante minutes.[212]

Майже десята година. Руки Уїла безвільно упали, коли чоловік узяв його попід пахви. Коли його потягли вверх схилом у напрямку печери, йому стало цікаво: чи доживе він бодай до одинадцятої.

— Повернися, — повторила Марі-Сесіль.

«Який різкий, неприємний і самовпевнений голос», — подумав Одрік. Він приклав руку до голови Шелаг іще раз, а потім повільно підвівся і випрямився на повен зріст. Його полегшення від того, що Шелаг жива, тривало недовго, адже вона була у надто кепському стані. Без медичної допомоги вона може невдовзі померти.

— Залиш смолоскип, — наказала Марі-Сесіль. — Підійди-но сюди, щоб я тебе бачила.

Повільно, не поспішаючи, Одрік обернувся і вийшов із-за вівтаря.

Марі-Сесіль тримала олійну лампу в одній руці та пістолет в іншій. Його перша думка була про те, як вони схожі. Ті ж самі зелені очі, таке саме кучеряве чорне волосся, що обрамляло суворе обличчя. У золотому головному уборі, кольє, у золотих браслетах, що охоплювали передпліччя, у білій сукні, що огортала її струнке високе тіло, ця жінка скидалася на єгипетську принцесу.

— Ви прийшли самі, пані?

— Гадаю, мені навряд чи потрібна компанія, хай би куди я йшла, мій пане. Окрім того...

Беяр подивився на пістолет.

— Ви ж не думаєте, що я завдам вам багато клопоту, — кивнув Одріку бік пістолета. — Зрештою, я ж старий, так? — Потім він додав: — Одначе ви також не хочете, щоб ще хтось почув.

Легка посмішка торкнулася її обличчя.

— Сила полягає у таємничості.

— Чоловік, який навчив вас цього, уже помер, пані.

В очах Марі-Сесіль промайнув біль.

— Ви знали мого діда?

— Я чув про нього, — відповів Беяр.

— Він навчав мене добре. Нікого не посвячувати в таємницю. Нікому не довіряти.

— Надто самотнє життя, пані.