Розділ «Лабіринт»

Бертранді було незручно йти, і вона часто спотикалася. Примруживши очі, Саже побачив, що коліна дівчинки під спідничками також зв’язано. Мотуззя давало змогу робити тільки невеликі кроки.

Саже силою волі змушував себе стояти на місці, чекаючи і спостерігаючи, поки вони не вийшли на прогалину перед печерою.

— Ти ж говорила, що це за деревами, — сказала Оріана.

Бертранда щось пробелькотіла, але надто тихо, і Саже не зміг розчути.

— Заради твоєї ж користі, сподіваюся, ти кажеш правду, — знову озвалась Оріана.

— Це он там, — промовила Бертранда. Її голос був спокійним, але Саже відчував, як їй лячно, і в нього стислося серце.

За планом, вони мусять зненацька заскочити Оріану із засідки біля самого входу до печери. Саже мав зосередитися на тому, щоб вихопити Бертранду з Оріаниних рук, а Гільєм — щоб обеззброїти її до того, як вона встигне скористатися своїм ножем.

Саже поглянув на Гільєма, і той кивнув, даючи знак, що він готовий.

— Але ти не мусиш заходити всередину, — сказала Бертранда — Це священне місце. Ніхто, крім охоронців, не може сюди зайти.

— Справді, — глузувала Оріана. — І хто зможе зупинити мене? Ти? — Її обличчя раптом стало жорстоким. — Ти так схожа на неї. Це викликає у мене відразу, — знову сказала Оріана і смикнула мотузку навколо шиї Бертранди так, що та скрикнула від болю. — Алаїс завше вказувала всім, як чинити. Завжди вважала себе кращою за інших.

— Неправда! — хоробро закричала Бертранда, попри безнадійність свого становища. Саже бажав, щоб вона припинила це, хоча й знав: Алаїс дуже б пишалася її сміливістю. Він теж пишався її відвагою. Вона була справжньою дитиною своїх батьків.

Бертранда заплакала:

— Це неправильно. Ти не повинна заходити. Тобі не дозволено заходити всередину. Лабіринт сам захистить свою таємницю від тебе чи від будь-кого іншого, хто бажає використати його на шкоду.

Оріана неприємно осміхнулася.

— То просто історії, щоб лякати таких маленьких дурних дітей, як ти.

Але Бертранда стояла на своєму:

— Я не поведу тебе далі.

Оріана здійняла руку і вдарила дівчинку так, що та впала горілиць на каміння. Червоний туман заповнив голову й думки Саже. В три-чотири стрибки він дістався Оріани і кинувся на неї, дико заволавши.

Проте Оріана діяла блискавично. Вона притягнула Бертранду до себе і приставила ножа до її горла.

— Який жаль! Я гадала, мій син впорається з таким простим завданням. Тебе ж уже схопили — чи мені так просто сказали — але це не важить.