Розділ «Лабіринт»

Нарешті Ґільєм усвідомив, що все тихо.

Якусь мить він пильно дивився на Алаїс. Навіть тепер він боявся повірити в те, що бачив, боячись, що її знову можуть забрати у нього. Потім він простяг дружині руку.

Гільєм відчув, як її пальці переплелися з його. Він відчував її шкіру, порізану й роздерту, як і свою холодну. Її шкіра була реальною.

— Я гадав...

— Знаю, — швидко відповіла Алаїс.

Гільєм не хотів відпускати її, але думка про Бертранду не давала йому спокою.

— Саже поранено, — промовив він, підіймаючись схилом до входу в печеру. — Ти допоможи йому, а я піду за Оріаною.

Алаїс нахилилася над Саже, з’ясовуючи, що з ним, і потім одразу ж наздогнала Ґільєма.

— Він просто непритомний, — промовила вона. — Ти залишся. Розкажи йому, що сталося. А я мушу знайти Бертранду.

— Ні, саме цього й хоче Оріана. Вона змусить тебе показати, де заховано Книгу, а потім уб’є вас обох. У мене більше шансів повернутися з вашою донькою живою і неушкодженою, хіба ти не розумієш?

— З нашою донькою, — просто сказала Алаїс.

Почувши ці слова, Ґільєм спочатку не міг збагнути їхнього сенсу. Його серце скажено закалатало.

— Алаїс, що?.. — почав було він, але дружина вже прослизнула під його руками і побігла в темний тунель.

Розділ 80

— Вони пішли у печеру, — крикнув Нубель, люто кинувши слухавку, — з усіх найдурніших...

— Хто?

— Одрік Беяр та Еліс Таннер. Вони забрали собі в голову, буцімто Шелаг О’Доннел тримають на піку Суларак, і тому вже направляються туди. Таннер сказала, що там є ще хтось — якийсь американець Уїльям Франклін.

— Хто такий?

— Не маю жодного уявлення! — гримнув Нубель, хапаючи свій піджак з гаку на дверях та вискакуючи в коридор.

Муро пішов за ним.