Розділ «Лабіринт»

— А я гадаю, що їй сподобається. Загорнути тобі?

Вона відвернулась, шукаючи тканину, в яку б загорнути нитки. Не бажаючи здатися невдячним, Саже намагався придумати, що б таке відповісти.

— Я бачив її нещодавно.

— Алаїс? Як вона? Вона була разом зі своєю сестрою?

Він похнюпився.

— Ні, й вона виглядала не надто щасливою.

— Ну, — відказала на це пані Марті, — якщо вона чимось засмучена, то маєш чудову нагоду зробити їй подарунок. Він її підбадьорить. Алаїс завше приходить на ярмарок рано-вранці, чи не так? Якщо пильно роззиратимешся довкола, то, впевнена, ти її знайдеш.

Радіючи, що так легко відбувся, Саже заховав пакунок собі за пазуху і попрощався. Зробивши кілька кроків, він обернувся і помахав їм рукою. Подружжя Мартінів стояло пліч-о-пліч, проводжаючи його поглядом, не зронивши ані слова.

Сонце вже палало високо в небі. Саже блукав повсюди, розпитуючи про Алаїс. Утім, ніхто її не бачив.

Він зголоднів і вже було вирішив, що час іти додому, аж раптом помітив Алаїс, яка стояла коло ятки з козячим сиром. Саже зірвався з місця й побіг, а потім, підкравшись, обхопив руками її за талію.

— Bonjorn!

Алаїс обернулася і, впізнавши хлопчика, нагородила його широкою усмішкою.

— Саже, — зраділа вона, розтріпуючи хлопцеві волосся, — ти мене здивував.

— Я шукав тебе повсюди, — посміхнувся він, — у тебе все гаразд? Я бачив тебе вранці засмученою.

— Вранці?

— Ти в’їжджала до фортеці разом із батьком. Одразу за посланцем.

— А-а, так, — збагнула Алаїс. — Не хвилюйся, зі мною все гаразд. Просто то був досить важкий ранок. Так приємно бачити знову твоє гарненьке личко.

З цими словами вона поцілувала його в маківку, від чого хлопець зашарівся. Він невідривно розглядав свої ноги, не бажаючи зустрічатися з нею поглядом.

— Зрештою, якщо ти вже тут, допоможи мені вибрати гарний сир.

Гладенькі голови свіжого козячого сиру було розкладено однаковими кавалками на солом’яній підстилці й затиснуто між дерев’яними тацями. Деякі шматки були сухими, вкритими жовтуватою шкіркою. Ці пахнуть дужче і, мабуть, виготовлені два тижні тому. Інші, зроблені не так давно, виглядали вологими та м’якими. Алаїс розпитувала про ціни, вказуючи то на один, то на інший кавалок, і питалася поради у Саже. Коли ж вони, нарешті, зробили вибір, Алаїс дала хлопцеві монетку зі свого гаманця, щоб той віддав її продавцю, поки дівчина витягувала відшліфовану дощечку, на якій несли сир.