Розділ «Лабіринт»

— Потопельник із річки, — уїдливо сказав син.

— А, звичайно ж, — Марі-Сесіль запалила цигарку, — у статті вказано ймення члена Noblesso Véritable.

— Оті сам міг сказати їм його ім’я.

— Оскільки Траверньєр жодним чином не пов’язаний з нашим домом, то я не бачу ніякої проблеми, — нарешті втомлено резюмувала Марі-Сесіль. — Ще щось?

— Я виконав усе, що ти мені наказала.

— І приготував усе до суботи?

— Так, — відповів їй син, — хоча, не маючи ні каблучки, ні Книги, я не знаю, чого ми так переймаємося.

Нарешті Марі-Сесіль посміхнулася.

— Ну, розумієш, нам ще потрібен Оті, попри твою очевидну недовіру до нього, — промовила вона спокійно. — Він заявляє, що якимось чудесним способом може повернути каблучку.

— Якого дідька ти мені не сказала про це раніше? — гнівно викрикнув Франсуа-Батист.

— Я кажу тобі це зараз, — відповіла Марі-Сесіль. — Він стверджує, що минулої ночі викрав її з готельного номеру англійки в Каркассоні.

Еліс відчула, як її шкіру обсипало холодом. Це неможливо!

— Гадаєш, він бреше?

— Не будь дурнем, Франсуа-Батист, — огризнулася матір, — він каже неправду, і це очевидно. Якби доктор Таннер узяла цю каблучку, то в Оті її пошуки не забрали б чотирьох днів. Окрім того, мої люди перевірили його квартиру та офіс.

— Тож...

Марі-Сесіль різко перервала сина.

— Якщо... якщо в Оті дійсно є каблучка — у чому я сумніваюся, — то він поцупив її у бабусі Бйо чи ще десь. Можливо, він сам забрав її з печери.

— Тоді навіщо перейматися?

Раптом їхню розмову перервав голосний телефонний дзвінок. Серце Еліс аж підскочило. Франсуа-Батист поглянув на матір.

— Відповідай, — промовила вона.