Розділ «Пролог»

"Ми можемо спілкуватися на значній відстані, а не тільки обличчям до обличчя. Слова "хитрувати" і "обманювати" відносяться до тих, які нам не вдається зрозуміти.

— Яким має бути суспільство, якщо думки видно всім? Яка розвинеться культура? Якою буде політика? При тому, що немає ні облуди, ні інтриг?!

"Що таке "облуди" і "інтриги"?

Еванс не відповів.

"Людські органи спілкування — це дефект еволюції, вимушена компенсація за те, що ваш мозок не здатний випромінювати досить сильні хвилі. Це одна з ваших біологічних слабкостей. Пряма передача думок — набагато кращий, набагато більш ефективний метод спілкування.

— Дефект? Слабкість? Ні, Господь, ти помиляєшся. На цей раз ти абсолютно неправий.

"Справді? Дай мені подумати. Як шкода, що ти не можеш бачити моїх думок.

На цей раз пауза була довшою. Минуло двадцять хвилин, а нових повідомлень все не було. Еванс пройшовся від носа до корми, поглядаючи на косяк риб, які вистрибували назустріч зорям і залишали сріблясті дуги на поверхні океану. Кілька років тому Еванс провів деякий час на борту рибальського траулера в Південно-Китайському морі, вивчаючи вплив надмірного вилову риби на прибережне життя. Рибалки тоді називали проходження косяка летючих риб "маршем солдатів-драконів". Евансу вони здавалися текстом, який проектується на око океану. Нарешті перед його очима з'явився текст:

"Ти правий. Переглядаючи документи, я розумію їх трохи краще.

— Господь, знадобиться докласти чимало зусиль, перш ніж ти повністю зрозумієш людство. Я побоююся, що тобі це ніколи не вдасться.

"Справи людства і справді складні. Зараз я знаю лише, чому не розумів їх раніше. Ти правий.

— Господь, ти потребуєш нас.

"Я вас боюся.

Розмова закінчилася. Це було останнє повідомлення від Трисоляріса, отримане Евансом. Він стояв на кормі і дивився на сніжно-білу надбудову "Дня гніву", зникаючу в нічному тумані, немов відходячи у минуле.