Розділ «Пролог»

"Зрозуміло.

— Я спрощу розповідь. Бабусі потрібно було кудись піти, і вона залишила дітей в будинку. Вона наказала їм тримати двері замкненими і нікому, крім неї, не відкривати. На дорозі бабуся зустрілася з вовком. Вовк її з'їв, надів її одяг і став схожий на бабусю. Потім вовк попрямував до будинку, підійшов до дверей і сказав дітям: "Я ваша бабуся, я повернулася. Відкрийте мені двері". Діти подивилися в щілинку, побачили когось, схожого на бабусю, і відкрили двері. Вовк увійшов всередину і з'їв дітей. Господь, тобі зрозуміла ця казка?

"Не зовсім.

— В такому разі я, схоже, вгадав.

"Перш за все, вовк хотів потрапити в будинок і з'їсти дітей, так?

— Так.

"Вовк приступив до спілкування з дітьми, вірно?

— Вірно.

"Ось цього я й не розумію. Адже щоб здійснити свій намір, вовк не повинен був розмовляти з дітьми.

— Чому?

"Хіба це не очевидно? Якби вони розмовляли, то діти дізналися б, що вовк хоче проникнути в будинок і з'їсти їх. Тоді вони не відкрили б двері.

Еванс деякий час зберігав мовчання. Нарешті, він вимовив:

— Я зрозумів, Господь. Тепер я зрозумів.

"Що саме ти зрозумів? Хіба мої міркування не очевидні?

— Твої думки видно всім оточуючим. Ти не можеш їх приховати.

"Як можна приховати думки? Твої ідеї збивають мене з пантелику.

— Я маю на увазі, що твої думки і спогади ясно видно зовнішньому спостерігачеві, немов книга, виставлена на публічний огляд, або кіно, яке показують на площі, або як рибки в прозорому акваріумі. Видно повністю. Їх легко прочитати з першого погляду. Ну, можливо, деякі з тих слів, що я вжив…

"Ці слова мені відомі. Але хіба все це не природно?

Еванс знову трохи помовчав.

— Он значить як… Господь, коли ти розмовляєш з іншими, все, що ти вимовляєш, є правдою. Ти не можеш хитрувати або обманювати; ти не користуєшся складним, стратегічним мисленням.