Розділ 7 ЕНН МОЛИТЬСЯ

ЕНН МОЛИТЬСЯ

Того вечора, відводячи дівчинку нагору, Марілла суворо зауважила:

— Енн, учора я помітила, що ти розкидала одяг по підлозі. Це страшенне нехлюйство, і більше я цього не допущу. Віднині охайно складатимеш кожнісіньку річ на стільці. Малі нечупари нікому не потрібні.

— Вчора я дуже страждала й зовсім забула про одяг, — відказала Енн. — Сьогодні я все складу як треба. Нас так учили ще в сиротинці. Але там я теж іноді забувала поскладати — бо хотіла швидше влягтися й уявляти собі різні речі.

— Тепер не забувай, якщо хочеш тут жити, — застерегла Марілла. — Отак уже краще. А зараз помолися й лягай у ліжко.

— Я ніколи не молюся, — відповіла Енн.

Марілла здивувалася й жахнулася водночас:

— Що ти таке кажеш, Енн? Хіба тебе не вчили молитися? Адже Господь хоче, щоб маленькі дівчатка молилися Йому. Ти знаєш, хто є наш Господь?

— Господь є дух, нескінченний, вічний і незмінний, Він є сила, мудрість, святість, справедливість, доброта й істина, — жваво й гладенько відповіла Енн.

Марілла полегшено зітхнула:

— Ну, бодай щось ти знаєш, хвала небесам. Не зовсім язичниця. Де ти цього навчилася?

— У недільній школі в сиротинці. Ми там вивчили весь катехізис. Мені дуже подобалося. Є щось невимовно чудове в деяких словах. «Нескінченний, вічний і незмінний» — правда, це так урочисто звучить, наче великий орган грає? Мені здається, це не зовсім поезія, а щось дуже-дуже подібне до неї, правда?

— Енн, ми говоримо не про поезію, а про твою молитву. Ти знаєш, як це кепсько — не молитися перед сном? Боюся, ти дуже погана дівчинка.

— Важко бути хорошою, коли в тебе руде волосся, — ображено заперечила Енн. — Той, хто не рудий, ніколи не зрозуміє, як це. Пані Томас казала, що Господь навмисне дав мені руді коси, і відтоді мені до Нього байдуже. Та й вечорами я зазвичай була така втомлена, що мені ставало вже не до того, щоб молитися. Від тих, хто мусить глядіти двійнят, марно вимагати ще й молитов. Чи ви так не вважаєте?

Марілла постановила собі негайно взятися за релігійне виховання дівчинки. Зволікати було не можна.

— Енн, у моєму домі ти повинна молитися.

— Добре, коли ви так хочете, — легко згодилася Енн. — Я все зроблю, щоб ви тішилися. Але попервах скажіть мені, як молитися правильно. А коли я ляжу в ліжко, то придумаю собі справді гарну молитву на щодень. Мені здається, це має бути дуже-дуже цікаво.

— Стань навколішки, — ніяково сказала Марілла.

Енн уклякла біля її ніг і звела серйозний погляд угору.