Розділ 18 ЕНН ПРИХОДИТЬ НА ДОПОМОГУ

ЕНН ПРИХОДИТЬ НА ДОПОМОГУ

Усі великі події нерозривно пов’язані з подіями дрібнішими. З першого погляду те, що рішення тогочасного прем’єр-міністра Канади включити Острів Принца Едварда до програми своїх офіційних візитів мало значний чи бодай якийсь вплив на долю маленької Енн Ширлі із Зелених Дахів, здавалося неочевидним. Проте було саме так.

Прем’єр-міністр завітав у січні, щоб звернутися до своїх відданих прибічників, а також противників, що вирішили бути присутніми на велелюдному мітингу в Шарлоттауні. Більшість ейвонлійців підтримували прем’єра, тож у день мітингу майже всі чоловіки й чимало жінок вирушили до міста, за тридцять миль від своїх домівок — а серед них і пані Рейчел Лінд. Адже вона була запеклим політиком і вважала, що такий мітинг без її участі просто не може відбутися, хоч і дотримувалась опозиційних поглядів. У місто вона прихопила із собою чоловіка — Томасові було доручено глядіти коня — і Маріллу Катберт. Марілла й сама нишком цікавилася політикою, тож, розміркувавши, що іншої нагоди побачити справжнього живого прем’єр-міністра вона не матиме, поїхала без вагань, лишивши Енн і Метью самих на господарстві аж до наступного дня.

Отак і вийшло, що, поки Марілла та пані Рейчел гарно проводили час на мітингу, Енн і Метью вдвох бавили вечір на затишній кухні в Зелених Дахах. У старосвітській грубі весело гуготів вогонь, на шибах мерехтіла біло-синя паморозь. Метью на дивані куняв над журналом «Друг фер

мера», Енн за столом з похмурою рішучістю вчила уроки, зиркаючи раз по раз на полицю, де стояв годинник і лежала нова книжка, яку дала їй того дня Джейн Ендрюс. Джейн запевняла, що від тієї книжки всіх охоплює неймовірний трепет, чи щось у такому дусі, тому Енн аж руки свербіли допастися до неї. Але це означало неминучий завтрашній тріумф Гілберта Блайта. Тож дівчинка всілася спиною до полиці, сумлінно намагаючись уявити, буцім книжки там немає.

— Метью, а ви в школі вивчали геометрію?

— Ну-у-у… ні, не вивчав, — відповів Метью, враз прокидаючись.

— Шкода, — зітхнула Енн, — бо тоді ви могли б мені поспівчувати. А коли ви її не вивчали, то й не поспівчуваєте, бо ви ж не знали, що воно таке. Через неї в мене геть не лишається радості в житті. Метью, я нічогісінько не тямлю в геометрії.

— Ну-у-у… навряд, — лагідно сказав Метью. — Я думаю, ти до всякої науки вдатна. Минулого тижня в крамниці Блера в Кармоді пан Філіпс мені сказав, що ти на всю школу найтямущіша учениця, і робиш величезні успіхи. «Величезні успіхи» — це його власні слова. Хоча є такі, що кажуть, буцім негодящий з Тедді Філіпса вчитель, але я гадаю, він таки розумака.

Метью кожного, хто хвалив Енн, уважав би «розумакою».

— Я впевнена, що й з геометрією все було б краще, якби він повсякчас не змінював літер, — поскаржилася Енн. — Я вивчаю теорему напам’ять, а він тоді креслить на дошці й пише літери не такі, як у підручнику, і все летить шкереберть. Мені здається, що вчитель не повинен так хитрувати, ви згодні? Ми ще зараз вивчаємо сільське господарство, і я нарешті дізналася, чому наші дороги червоні. Це так приємно. Цікаво, як там Марілла й пані Лінд? Вона каже, що за нинішньої політики Оттави в Канаді все зійде на пси, і що це страшенно промовисте попередження для виборців. І каже, що якби жінки теж могли голосувати, то благословенні зміни не забарилися б. А за кого ви голосуєте, Метью?

— За консерваторів, — негайно відповів Метью. Голосувати за консерваторів — то була частина його релігії.

— Тоді я теж за консерваторів, — рішуче сказала Енн. — Це добре, бо Гіл… бо деякі хлопці в школі — за радикальних реформаторів. І пан Філіпс, напевно, теж, бо тато Пріссі Ендрюс голосує за реформаторів, а Рубі Джилліс каже, що коли чоловік женихається, то мусить погоджуватися з матір’ю дівчини щодо релігії, а з батьком — щодо політики. Це правда, Метью?

— Ну-у-у… не знаю, — відказав Метью.

— А ви колись женихалися, Метью?

— Ну-у-у… ні, здається, ніколи, — відповів Метью, що за все своє життя й не думав про такі речі.

Енн міркувала, сперши підборіддя на руки.

— А це, мабуть, цікаво, як ви вважаєте, Метью? Рубі Джилліс каже, що коли виросте, хоче мати багато женихів і крутити їм усім голови, а мені здається, що це надто клопітка справа. Я хочу мати одного, і щоб голова в нього була на місці. Але Рубі Джилліс у цьому краще тямить, бо має стількох дорослих сестер, а пані Лінд каже, що дівчат у Джиллісів хапають, мов гарячі пиріжки. Пан Філіпс майже щовечора зазирає до Пріссі Ендрюс. Каже, що мусить помагати їй з уроками, але Міранда Слоун теж готується до іспиту в Королівську вчительську семінарію, а їй допомога потрібна значно більше, ніж Пріссі, бо вона майже зовсім дурна, але їй помагати він вечорами не ходить. У цьому світі стільки всього, що я не розумію, Метью.

— Ну-у-у… я сам теж не все розумію, — визнав Метью.