Розділ «7 Вогонь Життя»

— , — заревів Верховний бог Ра, який, здається, узяв на себе керівництво ходом суду.

— Маат[7]! — заревів натовп богів йому у відповідь, точніше кажучи, заревіли, заволали, защебетали, засичали, залежно від того, якими вони були богами.

—                  — кричав Ра.

— Маат було зруйновано, і тепер треба її відновити, — підтакувала божественна юрба.

—          — ревів Ра.

— Ми відновимо Маат.

— Що таке Маат? — запитав Лука білку Рататат.

— Хм, — почала Ратата, піднявши брови й крутячи по-професорськи свої вуса.

— Ну, це — божественна музика Всесвіту — о так! — побудова Світу, природа Часу, основа всіх Сил, а їхнє порушення — це злочин…

— Коротше можеш? — попросив Лука.

— Гаразд, — сказала Рататат дещо розчаровано. — Ну, словом, Ра каже, що оскільки було порушено порядок, то тепер над порушниками необхідно вчинити акт правосуддя.

І тут Лука відчув, як його охопило якесь невимовне роздратування. Як тільки сміє ця ватага «колишніх» його судити? Хто вони такі, аби йому вказувати, що він не повинен був рятувати татове життя? Саме цієї миті йому на очі потрапили арештанти — улюблений собака з ведмедем та вірні перетворювачки, а їхній вигляд лишень додавав до його роздратування. «А ці надприродні пенсіонери таки нахабніють, — подумав він. — Я ще їм покажу, хто є хто».

—     — ревів Верховний бог Ра,                        .

— Мені перекладати? — неохоче запитала Рататат.

— Так, — наполіг Лука.

— На щастя для тебе, — сказала Рататат, легко зітхнувши, — я маю чудову пам’ять і добру вдачу. Але тобі це не сподобається. «Раз і назавжди, — почала вона, — членам Реального Світу треба показати, що їм не дозволено користуватися Вогнем Життя. Він не може оживляти Мертвих, бо вони записані в Книгу Мертвих і вже є не Істотами, а лишень Словами. Тим, хто вмирає, Вогонь дарує життя, а здоровим він може принести довголіття або ж навіть безсмертя, що є виключним правом Богів. Вогонь Життя в жодному разі не може перетнути кордону і потрапити до Реального Світу, а ми впіймали Злодія, який саме збирався переправити його через заборонену межу. Тож суворе покарання буде їм доброю наукою.

— Та невже? — сказав Лука. І в його грудях спалахнув вогонь його внутрішнього єства й заблищав надією в очах. Незнана внутрішня сила, що нуртувала в ньому від зникнення Ніхтотата, знову здійнялася й додала так потрібної йому наснаги. «Тапер, — усвідомив він, — я точно знаю, що сказати». А тоді він з такою гучністю окликнув присутніх богів, що ті аж перестали ревіти, шипіти, щебетати, ржати й видавати інші дивні, але звичні для себе звуки, стихли й слухали.

— Тепер моя черга говорити, — кричав Лука, звертаючись до зібрання надприродних істот, — і повірте мені, я маю що сказати про всі ці дурниці й раджу вам слухати мене уважно, слухати ретельно, бо від цього залежить як ваше, так і моє майбутнє. Річ у тому, що я знаю про цей Світ Чарів дещо таке, чого не знаєте ви… це не ваш Світ! Не належить він також Аалімам, хай би ким вони були, хоч би в яких вони ховалися засідках. Це Світ мого тата. Я переконаний, існують інші Чарівні Світи, вимріяні іншими людьми, такі як Країни Чудес, Нарніаси, Середні Супутникові Орбіти та їм подібні, може, є навіть самовимріяні світи, і я не сперечатимуся з вами, якщо ви скажете, що є й такі, але цей світ, шановні боги й богині, людожери і кажани, чудовиська й бестії, — це світ Рашида Халіфи, славного Океану Думок, леґендарного Шаха-Казна-Що. Від старту до фінішу; від Першого Рівня до Дев’ятого й навпаки; цілком і повністю, від а до я — все його.

Саме так усе склав він докупи, він надав усьому своєрідної форми і законів, а тоді привів усіх вас сюди, де ви й живете, він навіть мріяв про вас усе своє життя. Причиною влаштування Світу саме в такий спосіб є те, що Праворукий і Ліворукий Світ, Нічийний Світ, а також Світ Безглуздя — це світи його уяви! Я знав про нього, тому й зміг спіткнутися праворуч, зробити крок ліворуч і дістатися аж сюди, бо про все це я чув безліч разів, коли лягав спати, снідав чи обідав, а також коли чув про все це на виставах у місті Кагні та по всій країні Аліфбей, а ще коли він шепотів мені на вухо свої маленькі таємниці. Тому до певної міри це також і мій Світ. А гірка правда у тому, що коли я не зможу принести йому Вогонь Життя, перш ніж буде запізно, то закінчиться не тільки його життя. Все тут також закінчиться; я не знаю, що точно станеться з вами, проте знаю достеменно, що ви позбудетеся цього зручного Світу, в якому живете, цього місця, де можете й далі вдавати, що ви щось означаєте, хоча насправді всім на вас просто начхати. За найгіршим сценарієм розвитку подій ви зникнете остаточно й повністю — раз — і вас нема, ніби й не було, бо правду кажучи, не так уже й багато людей, крім Рашида Халіфи, переймаються продовженням вашої історії. Скільки людей знають про Саламандру, що живе у Вогні, або про Сквонка, настільки сумного, що аж розчинився в сльозах через свою огидність?

Тож прокидайтеся, любі друзі, й пийте каву! Ви вимерли! Вас немає! Як боги і чудові створіння ви припинили своє існування! От ви кажете, що Вогонь Життя не може перетнути межі Реального Світу? А я вам скажу, що у разі якщо він не буде в найстисліші терміни доставлений одному представникові Реального Світу, ви пропали. Ваші золоті яйця підсмажать, а з вашої чарівної гуски зварять юшку.