РОЗДІЛ 25

— А також є маленьке питання, — продовжував Дірк, — щодо того, про що запитав Георг ІІІ. Вас запитав.

Це, схоже, захопило Реджа зненацька.

— Він запитав вас, — продовжував Дірк, подивившись у маленький записник, який він вийняв з кишені, — чи є якась особлива причина, що одне трапляється після іншого, та чи існує спосіб це зупинити? А хіба він не питав вас також — і це мало бути першим питанням — чи немає способу мандрувати в часі назад або щось у такому дусі?

Редж кинув на Дірка довгий оцінюючий погляд.

— Я щодо вас не помилився, — сказав він. — У вас видатний розум, молодий чоловіче, — він повільно підійшов до вікна з видом на Другий Двір. Подивився на дивні фігурки, що дріботіли там, обіймаючись під мрякою або вказуючи на щось.

— Так, — пригніченим голосом сказав зрештою Редж, — саме такими були його слова.

— Добре, — сказав Дірк, різко закриваючи свій записник і легка усмішка на його обличчі казала, що він живе саме заради таких похвал. — Що ж, це пояснює, чому відповіді були «так, ні та можливо» — саме в такому порядку. Отже. Де вона?

— Хто «вона»?

— Машина часу.

— Ви стоїте в ній, — сказав Редж.