РОЗДІЛ 25

— Так, будь ласка, — сказав Дірк. — І дві ложки цукру, якщо ваша ласка.

Активність на кухні припинилася. Через секунду або дві з-за дверей визирнула голова Реджа.

— Свладе Челлі! — вигукнув він. — Отакої! Ну ви молодець, Мак-Даффе, швидко впоралися. Мій любий друже, я дуже радий вас бачити, як добре, що ви завітали!

Він витер руки рушником, з яким вийшов з кухні, та поспішив тиснути руки.

— Мій любий Свладе!

— Дірк, будь ласка, якщо вам не важко, — сказав Дірк, тепло потискаючи йому руку. — Я віддаю перевагу цьому імені. Воно ніби нагадує про шотландський кинджал. Дірк Джентлі — під таким іменем я зараз працюю. Боюсь, у минулому є певні події, від яких мені хотілося б відокремитися.

— Авжеж, я вас добре розумію. Приміром, більша частина чотирнадцятого століття була просто жахливою, — щиро погодився Редж.

Дірк хотів був виправити непорозуміння, але подумав, що на це може знадобитися багато часу, тому відмовився.

— То як вам живеться, мій любий професоре? — сказав він натомість, елегантно кладучи на підлокітник канапи свої капелюх і шарф.

— Ну, — сказав Редж, — останні часи були цікавими, а точніше нудними. Але нудними з цікавої причини. Ви поки що посидьте, погрійтеся біля вогню, а я принесу чай і тоді спробую розповісти.

Діловито мугикаючи, він знову пішов, залишивши їх влаштовуватися перед каміном.

Річард нахилився до Дірка.

— Я й гадки не мав, що ви з ним були так добре знайомі, — сказав він, кивнувши вбік кухні.

— Не були, — відразу сказав Дірк. — Ми зустрічалися один раз на якійсь вечері, але відразу відчули взаємну симпатію та розуміння.

— То як сталося, що ви більше не зустрічалися?

— Він старанно уникав мене. Сильне взаємне розуміння дуже небезпечне, якщо тобі треба ховати секрет. А цей секрет, як на мою думку, один з найбільших. Якщо десь у світі є ще більший секрет, я би дуже сильно хотів дізнатися про нього, — тихо сказав він.

Він значуще подивився на Річарда та простягнув долоні до вогню. Оскільки раніше Річард уже намагався (безуспішно) витягти з нього, що то за секрет такий, він вирішив цього разу не ловитися на цей гачок, а натомість відкинувся на спинку крісла та подивився навколо.

Цієї миті Редж повернувся та спитав:

— А я не питав у вас, чи будете ви чай пити?

— О, так, — сказав Річард. — Ми це докладно обговорили. Здається, зрештою ми зійшлися на тому, що будемо.