РОЗДІЛ 25

— Добре, — неясно сказав Редж, — на щастя, на кухні, схоже, вже є готовий. Ви маєте вибачити мене. У мене пам'ять як… як… як називаються ті штуки, щоб з рису вода стікала? Про що я кажу?

Зі спантеличеним виглядом він швидко розвернувся та знову зник у кухні.

— Дуже цікаво, — тихо сказав Дірк. — Чи не має він проблем з пам'яттю?

Раптом він підвівся та почав ходити по кімнаті. Його погляд зупинився на рахівниці, що була на єдиному вільному місці на великому столі з червоного дерева.

— Це той стіл, на якому ти знайшов записку про сільничку? — тихо запитав він Річарда.

— Так, — сказав Річард, встав і підійшов туди. — Вона була в цій книжці, — він узяв зі столу довідник з островів Греції та погортав сторінки.

— Так, так, звісно, — нетерпляче сказав Дірк. — Про все це ми знаємо. Мені було цікаво лише те, чи було це на цьому столі, — він зацікавлено провів пальцями вздовж краю стільниці.

— Якщо ти думаєш, що мала місце якась попередня домовленість між Реджем і дівчинкою, — сказав Річард, — то мушу сказати, що вважаю це неможливим.

— Авжеж, це було не так, — роздратовано відповів Дірк. — Я думав, що це цілком очевидно.

Річард знизав плечима, намагаючись не сердитися, і поклав книгу на місце.

— Дуже дивний збіг, що ця книга виявилася…

— Дивний збіг! — пирхнув Дірк. — Ха! Ми ще побачимо, який це збіг. Ми ще побачимо, наскільки він дивний. Я хочу, щоб ти, Річарде, запитав у нашого друга, як він зробив той фокус.

— Ти ж начебто казав, що вже знаєш це.

— Знаю, — легковажно сказав Дірк. — Я хочу почути підтвердження.

— О, зрозуміло, — сказав Річард. — Так, це досить просто, хіба ні? Нехай він усе розповість, а тоді ти скажеш: «Саме так я й думав!» Молодець, Дірку. То ми приїхали аж сюди для того, щоб він розповів, як він виконав той фокус? Я напевно збожеволів.

Дірка це образило.

— Будь ласка, зроби, як я прошу, — сердито сказав він. — Ти бачив цей фокус, тож ти маєш спитати, як він це зробив. Повір мені, за цим фокусом ховається вражаючий секрет. Я його знаю, але хочу, щоб ти почув це від нього.

Він різко обернувся, бо зайшов Редж із тацею, яку він, обійшовши канапу, поставив на маленький столик перед каміном.

— Професоре Хронотіс… — сказав Дірк.

— Редж, будь ласка, — сказав Редж.