Розділ «Рейчел»

Вона повільно кивнула, немов пояснення Скотта анітрохи не прояснило ситуацію; вона оглянула мене: її погляд швидко ковзав з голови до ніг та у зворотному напрямку.

— Он воно як!

— Я просто… — я силилася придумати виправдану причину своєї присутності. Не могла ж я відверто зізнатися: «Я просто воліла знати. Хотіла побачити на власні очі».

— Скотт дуже вдячний, що ви прийшли. Нам дуже кортить узнати, що саме відбувається. — Вона зробила крок до мене, узяла під лікоть та м’яко потягнула до вхідних дверей. Я озирнулася на Скотта, він дивився не на мене; не відривав погляду від того, що коїлося за вікном, по той бік колії.

— Дякуємо вам, що завітали, місіс Ватсон. Ми дуже, дуже вам вдячні.

Я опинилася на порозі, по інший бік зачинених дверей, і, коли підвела погляд, одразу їх побачила: Тома з візочком та поряд з ним Анну. Коли вони помітили мене, раптом зупинилися. Анна притулила руку до рота, нахилилася, схопила дитину. Левиця, яка захищає своє дитинча. Я хотіла посміятися з неї, сказати, що я тут не задля неї, що її дочка мене мало цікавить.

Мене випхали. Мати Скотта ясно дала зрозуміти. Мене випхали, і я розчарована, однак це не має значення, адже поліція заарештувала Камаля Абдика. Його заарештовано завдяки моїй допомозі. Він у руках поліції, і вже невдовзі вони знайдуть Меґан та повернуть її додому.