Розділ «Мeґан»

Сердито та несамовито відштовхую його. Він намагається мене затримати, але не може. Я кричу на нього, кажу, що плювати хотіла на його роботу. Він хоче мене заспокоїти — певно, побоюється того, що подумає про нього секретарка та інші пацієнти. Він схопив мене за плечі, великі пальці занурилися в м’яку плоть моїх передпліч, він наказав мені заспокоїтися, припинити поводитися немов дитина. Він боляче мене труснув; на мить мені здалося, що він дасть мені ляпаса.

Поцілувала його в губи, сильно прикусила нижню губу; відчула присмак його крові в роті. Він відштовхнув мене.

Дорогою додому замишляла помсту. Розмірковувала над тим, що могла би з ним зробити. Могла б добитися його звільнення чи того гірше. Проте не буду — надто сильно його кохаю. Не хочу завдавати болю. І навіть його відмова мене вже не ображає. Найбільше мене непокоїть те, що я не дісталася кінця своєї історії, тож не можу розпочати її з кимось іншим. Надто важко.

Не бажаю повертатися додому, оскільки не знаю, яким чином стану пояснювати синці на руках.