Розділ «ВІВТОРОК, 27 ВЕРЕСНЯ»

— А нехай йому всячина! Я ж за вас іду воювати!

— Негідник! — вигукнула Ірена.

Він відразу ж охляв; очі його почервоніли.

— Мені нестерпно думати, що я десь там здохну, так і не оволодівши вами.

Ірена підвелася.

— Ходімо потанцюємо, — сказала вона.

Він покірно підвівся, й вони почали танцювати. Він притиснувся до неї; він прокружляв її всією залою, аж раптом їй перехопило подих.

— Що з вами? — поспитався він.

— Нічого.

Вона щойно угледіла Філіпа, він слухняно сидів поруч із якоюсь креолкою, досить вродливою, та не дуже молодою. «Він був тут! Поки його скрізь шукали, він був тут!» Вона помітила, що він трохи блідий, попід очима темні кола. Вона штовхнула Марка в гущу танцюючих пар: їй не хотілося, щоб Філіп її побачив. Оркестра перестала грати, й вони повернулися до столика. Марк втомлено опустився на лаву. Ірена теж хотіла було сісти, аж побачила, що до муринки нахилився якийсь чоловік.

— Сідайте, — сказав Марк. — Не люблю, коли ви стоїте.

— Хвилинку! — нетерпляче сказала вона.

Муринка лінькувато підвелася, і чоловік обняв її. Філіп якусь мить дивився на них із зацькованим виглядом, Ірена відчувала, що серце мало не вискакує в неї з грудей. Зненацька він схопився з місця і подався надвір.

— Вибачте, я на хвильку, — сказала Ірена.

— Куди це ви?

— До вбиральні. Влаштовує?

— Ви зробите вигляд, ніби йдете туди, а потім ушиєтеся.

Вона показала на свою сумочку на столі.

— Он моя сумочка залишається.

Марк щось буркнув замість відповіді; вона перетнула танцювальний майданчик, відпихаючи плечем танцівників.