Розділ «СУБОТА, 24 ВЕРЕСНЯ»

— Читали газету?

— Ще ні, Марієтта принесла її мені разом із поштою, і я не зважилася її розгорнути. Я ніколи не була настільки сильною, щоб читати газети, а тепер почуваю до них відразу.

Матьє усміхнувся і кивнув, та зуби його були зціплені. Між ними все зробилось, як і до того. Достатньо було однісінької об'яви на стіні, і поміж ними все стало, як і до того: вона знову стала дружиною Жака, він більше не знав, що їй сказати. «Шинка, — подумалося йому, — ось що треба мені на дорогу».

— Читайте, читайте листи, — жваво сказала Одетта. — Не зважайте на мене; втім, я піду одягнуся.

Матьє взяв першого листа, на ньому стояв штемпель Біярріца, так можна було виграти бодай хвильку. Коли вона підведеться, скажу їй: «До речі, я йде до війська…» Ні, це буде звучати вимушено. «Йду до війська». Радше так: «Іду до війська». Він упізнав Борисів почерк і його взяли докори сумління, він подумав: «Я вже не писав йому цілий місяць». У конверті була поштова листівка. Борис написав на ній свою адресу, і з лівого боку наклеїв марку на півлистівки. З правого боку написав декілька рядків:

Любий Борисе.

Почуваю я себе гарно (кепсько)[4]…

Причини мого мовчання: справедливе обурення, нехіть, раптова зміна, божевілля, недуга, лінощі, звичайнісінька ницість.[5]

…напишу вам довгого листа через … днів.

Прийміть мої уклінні вибачення і запевнення в моїй періодичній дружбі.

Підпис:

— Ви смієтеся самі до себе, — сказала Одетта.

— Це від Бориса, — відказав Матьє. — Вони з Лолою в Біярріці. — Він простягнув їй листа, й вона теж засміялася.

— Чудесний хлопчина, — сказала вона. — Йому… скільки йому?..

— Дев'ятнадцять років, — сказав Матьє. — Це залежатиме від того, скільки триватиме війна.

Одетта ніжно глянула на нього.

— Ваші учні скоро на голові у вас будуть сидіти, — сказала вона.

Розмовляти з нею ставало дедалі тяжче. Матьє розпечатав ще одного листа. Він був од Ґомеса, чоловіка Сари. Матьє не бачив його, одколи той поїхав до Еспанії. Тепер він був полковником реґулярного війська.

Любий мій Матьє.

Я прибув із завданням до Марселя, до мене приїхала Сара із малюком. Назад вирушаю у вівторок, але не можу з вами не побачитися. Приїду потягом о четвертій годині в неділю, замовте мені де-небудь кімнату, я хочу десь зупинитися, щоб гайнути в Жюан-ле-Пен. Нам треба багато про що побалакати.